Пророцтво — це натхнена Богом звістка, яка виявляє його волю. Біблія каже, що пророки «говорили від Бога, керовані святим духом» (2 Петра 1:20, 21). Отже, пророк — це той, хто отримує звістку від Бога і передає її іншим (Дії 3:18).

Як Бог передавав пророкам інформацію?

 Бог по-різному передавав пророкам свої вістки.

•   Письмово. Принаймні один раз Бог використав цей метод, коли дав Мойсею таблиці з написаними на них Десятьма заповідями (Вихід 31:18).

•   Усно через ангелів. Наприклад, через ангела Бог пояснив Мойсею, що́ саме той мав сказати єгипетському фараону (Вихід 3:2—4, 10). Коли Бог хотів, щоб було збережено кожне слово, він наказував ангелам продиктувати звістку. Скажімо, одного разу Мойсей отримав від Бога вказівку: «Запиши ці слова, бо згідно з цими словами я укладаю угоду з тобою та Ізраїлем» (Вихід 34:27) a.

•   За допомогою видінь. Іноді пророки отримували видіння, коли були у повній свідомості (Ісаї 1:1; Авакума 1:1). Деякі з таких видінь були настільки яскравими, що ті, хто їх бачив, відчували себе учасниками зображених подій (Луки 9:28—36; Об’явлення 1:10—17). Дехто ж бачив видіння, перебуваючи у трансі (Дії 10:10, 11; 22:17—21) b. Бувало також, що пророки отримували вістки від Бога уві сні (Даниїла 7:1; Дії 16:9, 10).

•   Скеровуючи думки пророків. Біблія описує це так: «Усе Писання натхнене Богом» (2 Тимофія 3:16). У примітці до цього біблійного уривка в «Новому Завіті з коментарем» сказано, що вислів «натхнене Богом» можна також перекласти як «Богом навіяне». Бог послуговувався своїм святим духом, тобто діючою силою, щоб «навіяти» свої думки пророкам. Отже звістки, які записували пророки, були від Бога, хоча слова ці чоловіки добирали самі (2 Самуїла 23:1, 2).

Чи обов’язково пророцтво має передрікати майбутнє?

 Ні. Не в усіх біблійних пророцтвах передрікається майбутнє. Все ж більшість повідомлень від Бога, якщо і непрямо, стосуються майбутнього. Наприклад, Божі пророки неодноразово застерігали давніх ізраїльтян від злих вчинків. Ті застереження містили опис майбутніх подій: якщо люди виявлять послух, то їх чекають благословення, якщо ж ні — лиха (Єремії 25:4—6). Сповнення цих слів цілком залежало від рішень, які приймали ізраїльтяни (Повторення Закону 30:19, 20).

Приклади того, що не усі біблійні пророцтва містили передречення майбутнього

•   Одного разу, коли ізраїльтяни благали Бога про допомогу, він послав до них пророка, який пояснив, що Бог не допомагатиме їм, адже вони не слухалися його (Суддів 6:6—10).

•   Коли Ісус розмовляв з однією самарянкою, він згадав деякі факти з її минулого, про які міг дізнатися тільки від Бога. Вона визнала Ісуса пророком, хоча він і не передрікав її майбутнього (Івана 4:17—19).

•   Коли вороги Ісуса на суді закривали йому обличчя і били, то казали: «Ану, пророкуй! Хто вдарив тебе?» Вони не просили Ісуса передбачити майбутнє, а хотіли, щоб він за допомогою Божої сили назвав того, хто його вдарив (Луки 22:63, 64).