Мертвих через свої проступки й гріхи. У Біблії смерть і життя можуть вживатися в переносному значенні, тобто в значенні духовної смерті і духовного життя. Павло говорить, що християни в Ефесі раніше поводилися так, що були «мертві через свої проступки й гріхи». Згідно з одним словником, грецьке слово, перекладене як «мертвий», у цьому вірші має переносне значення і передає думку про те, що людині «настільки бракує моральних і духовних рис, що вона, по суті, є мертвою». Але Павло пояснює, що Єгова оживив цих помазаних духом християн, оскільки на основі Ісусової жертви вони покаялися в гріхах і змінили свій спосіб життя (Еф 2:5; Кл 2:13; див. коментарі до Лк 9:60; Ів 5:24, 25).

У світі в цей вік. Грецьке слово ко́смос, перекладене тут як «світ», стосується неправедного людського суспільства, відчуженого від Бога. А грецьке слово айо́н, перекладене як «вік», часто стосується ситуації, що склалась у певний період, або особливих ознак і обставин, що характеризують якийсь період. У цьому вірші вживаються обидва слова, тому цілий вислів можна перекласти як «шлях (або «звичаї») цього світу», і він стосується поведінки і норм людей, які відчужені від Бога. Павло каже, що християни в Ефесі колись жили, як прийнято серед неправедних людей.

Правителю влади повітря. Правитель, про якого йдеться тут,— це Сатана Диявол. На прикладі буквального повітря, або атмосфери, Павло показує, наскільки дух егоїзму і непокори заполонив мислення людей в теперішньому світі. Павло також говорить про «дух світу» у 1Кр 2:12. Подібно до буквального повітря, «дух світу» є всюди і його неможливо не вдихнути. Він має «владу» над більшістю людей. Його влада виявляється в тому, що він штовхає людей потурати бажанням грішної плоті, а також в тому, що діє непомітно, постійно і, подібно до повітря, поширюється всюди. Ті, хто відчужений від Бога і поводиться всупереч Божій волі, названі тут «синами непослуху».

Синах непослуху. Див. коментар до Дії 4:36.

Були з природи тими, хто заслуговує гніву. Адам свідомо не послухався Бога, і через це всі його нащадки успадкували гріх і смерть (Рм 5:12, 19). Успадкована недосконалість зробила їх «з природи тими, хто заслуговує гніву», тобто Божого несхвалення і смерті (Пв 32:5; Рм 2:5; 3:10; Еф 5:6; Кл 1:21; 3:6). Але оскільки вони протистоять своїм успадкованим грішним схильностям і відгукуються на можливість примиритися з Богом, то вже не є «тими, хто заслуговує гніву» (Ів 3:36). «Через свою велику любов» Бог подбав про «викуп, який заплатив Христос Ісус» (Еф 2:4, 5; Рм 3:23, 24).

У небесах. Павло використовує цей вислів також в Еф 1:20, говорячи про місцеперебування Бога в небі. Але тут він стосується помазаних християн, і Павло говорить про них так, ніби вони вже воскресли і сидять «разом... у небесах», хоча на той час вони все ще були на землі. Павло може так сказати, оскільки вони «призначені [Богом] спадкоємцями» небесної спадщини разом з його Сином і отримали завдаток цієї спадщини (Еф 1:11, 13, 14). Ця думка вже згадувалася в Еф 1:3. Таким чином вони народжуються знову і стають помазаними духом синами Єгови (Ів 1:12, 13; 3:5—7), а це означає, що вони також є братами Ісуса (Рм 8:15; Еф 1:5) і «співспадкоємцями з Христом» (Рм 8:17; Еф 1:11; див. коментар до Еф 1:3).

Прийдешніх віках. Тут вживається форма множини грецького слова айо́н, яке часто перекладається як «вік». У цьому контексті воно стосується майбутнього, коли помазані християни правитимуть з Христом Ісусом і сповна відчують на собі незаслужену доброту Бога. (Пор. Еф 1:18—23; Єв 6:4, 5.) Вислів «прийдешні віки» стоїть у формі множини, отже, будуть «прийдешні віки», або епохи з певними ознаками, які входитимуть у «прийдешній вік», про який говорив Ісус. (Див. коментарі до Мр 10:30; 1Кр 10:11.) Подібне можна сказати і про юдейський вік, тобто епоху, коли діяла Закон-угода; він теж охоплював кілька пов’язаних між собою віків, що існували одночасно. (Див. глосарій, «Вік».)

Ласку. Або «прихильність, щедрість». Вжите тут грецьке слово також перекладається як «доброта» (Рм 2:4; 11:22).

Ми Божий виріб. Або «плід його праці». Помазані духом християни були народжені Богом як «нове створіння» в єдності з Христом Ісусом. (Див. коментарі до 2Кр 5:17; Гл 6:15.) Грецьке слово, перекладене тут як «виріб», вживається також у Рм 1:20 («творіння»), де йдеться про фізичне твориво. Це слово може передавати думку про роботу вмілого майстра.

Обрізані. Тобто юдеї. (Див. коментар до Рм 2:25.)

Називали вас необрізаними. Тобто неюдеями.

Відчужені від ізраїльського народу. Деякі члени збору в Ефесі, до того як стати християнами, були необрізаними «людьми з інших народів» (Еф 2:11), тобто були відчужені від Ізраїлю — народу, який мав особливі стосунки з Богом (Вх 19:5, 6; 1Цр 8:53). Ці народи нічого не знали про діла Бога і не мали Божого схвалення.

Ви не мали надії та перебували без Бога. Християни з язичників, як і юдеї, були грішниками, нащадками грішного Адама. Однак жертва Христа Ісуса дала можливість неюдеям мати близькі стосунки з Богом і міцну надію на вічне життя (Еф 1:7; 2:13).

Дві групи. Тобто юдеїв і неюдеїв (Еф 2:11).

Стіну. Букв. «середню стіну». Очевидно, це непряма згадка про стіну, яка в I столітті «розділяла» подвір’я храму; вона не дозволяла людям з інших народів, які приходили у храм на поклоніння, заходити на внутрішнє подвір’я. Туди могли входити тільки юдеї. Згідно з Мішною, ця стіна була огорожею у формі решітки і називалася сорег. (Див. додаток Б11.) Йосиф Флавій писав, що вона була три лікті заввишки (1,3 м) і на ній були написи грецькою та латинською мовами; вони попереджали, що неюдеїв, які зайдуть за сорег, чекає смертна кара. Павло писав цей лист у в’язниці, і його звинувачували в тому, що він провів за цю стіну неюдея з Ефеса. Тож ефесяни, мабуть, знали, про яку стіну йде мова (Дії 21:28—31; 28:30, 31; Еф 3:1). Оскільки буквальна стіна в Єрусалимі в той час ще стояла, Павло, кажучи, що «стіна» зруйнована, мав на увазі не буквальну стіну, а Закон-угоду, яка відділяла юдеїв від язичників. Ця символічна стіна була усунута приблизно 30 років до того на підставі Христової смерті.

Через стовп мук. Тут вислів «стовп мук» (грецькою стауро́с) вказує на Ісусову смерть на стовпі. Саме на підставі його смерті було усунуто Закон, який, наче стіна, відділяв юдеїв від неюдеїв. Тому обидва народи — юдеї і неюдеї — могли стати «одним тілом» «через стовп мук», якщо визнавали, що примирення можливе завдяки Ісусовій смерті. (Див. також Кл 1:20 і глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».)

Він. Може стосуватися також стовпа мук (Кл 1:20; 2:13, 14).

Завдяки одному духу. Тобто завдяки Божому святому духу.

Ви... співгромадяни святих. Павло каже християнам з язичників, які жили в Ефесі, що вони отримали новий духовний статус. Вони більше не сторонні й не чужинці, які мають обмежені права, а «співгромадяни святих», які мають такі ж цілі та обов’язки, як святі, і, по суті, теж є святими. Вони належать до нового духовного народу і мають таке ж громадянство, що й інші святі. (Див. Флп 3:20 і коментар.) Христос знищив стіну — «Закон, який складався із заповідей», що розділяла язичників і юдеїв; завдяки цьому обидва народи отримали «вільний доступ до Батька» через Христа (Еф 2:14—18; див. коментар до Еф 2:14).

Члени сім’ї Бога. Вислів «члени сім’ї» вказує на те, що весь збір помазаних християн об’єднаний немов сім’я (1Тм 3:15). У буквальній сім’ї, яка служить Богу, всі поважають голову сім’ї, співпрацюють з ним і дотримуються правил, які він встановив. Подібно і в першому столітті у зборах між братами і сестрами був тісний духовний зв’язок, і всі вони поважали правила, які Єгова встановив для християнського збору. (Див. коментар до Гл 6:10.)

Наріжним каменем цього фундаменту. У Грецьких Писаннях цей вислів трапляється лише двічі: тут і в 1Пт 2:6. Ісус є «наріжним каменем» християнського збору, який Павло порівнює до будівлі (Еф 2:21). Грецьке слово, перекладене як «наріжний камінь фундаменту», в Септуагінті вживається лише раз в Іс 28:16, де міститься пророцтво про Месію. Там Єгова передрік, що він покладе «в основу Сіону камінь — випробуваний дорогоцінний камінь, наріжний камінь міцної основи». Петро цитує це пророцтво і говорить, що «наріжний камінь» — це Ісус (1Пт 2:4—6). В громадських спорудах і міських мурах наріжний камінь фундаменту ставили там, де сходилися дві стіни. Він скріпляв усі інші камені. Щоб будівля мала правильну форму, всі камені підганяли до наріжного каменя фундаменту.

Гармонійно з’єднані. Ці слова наголошують, що в християнському зборі має панувати єдність. (Див. «Вступ до Ефесян».) Християни з-поміж юдеїв і з-поміж інших народів могли разом наближатись до Єгови. Усі вони могли мати святий дух і як група були частиною духовного храму — місця, «де Бог перебуватиме своїм духом» (Еф 2:22; див. Еф 4:16, де Павло вживає той самий вислів («гармонійно поєднуються»), порівнюючи християнський збір до людського тіла).

Святий храм для Єгови. Християнський збір є домом, або храмом, збудованим на фундаменті апостолів та пророків, а наріжним каменем цього фундаменту є Христос Ісус (Еф 2:20). У Еф 2:19, 22 цей збір названо «сім’єю Бога» і місцем, «де Бог перебуватиме своїм духом». Подібні вислови Павло вживає також у своїх листах до коринфян (2Кр 6:16; див. коментарі до 1Кр 3:16; 6:19; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Еф 2:21).