Лист до Тита 2:1—15

2  Ти ж і далі говори те, що узгоджується зі здоровим* вченням.+ 2  Нехай чоловіки похилого віку будуть поміркованими у звичках, серйозними, розсудливими, здоровими у вірі, любові й витривалості. 3  Так само і жінки похилого віку нехай поводяться побожно, не зводять наклепів, не будуть поневолені надмірною кількістю вина, а навчають добра; 4  хай радять* молодим жінкам любити своїх чоловіків, любити своїх дітей, 5  бути розсудливими, чистими, працьовитими господинями*, виявляти великодушність і підкорятися своїм чоловікам,+ аби ніхто не говорив про Боже слово зневажливо. 6  Також заохочуй молодих чоловіків бути розсудливими+ 7  і сам подавай у всьому приклад добрих діл. З усією серйозністю навчай того, що чисте*,+ 8  використовуючи здорову* мову, за яку ніхто не критикуватиме,+ щоб противники були засоромлені, не маючи підстав говорити на нас щось погане*.+ 9  Нехай раби в усьому підкоряються своїм власникам+ і намагаються догоджати їм, нехай їм не перечать, 10  не крадуть у них,+ а будуть гідними цілковитої довіри, щоб у всьому прикрашати вчення нашого Спасителя, Бога.+ 11  Бо виявилась Божа незаслужена доброта, яка несе спасіння усіляким людям.+ 12  Вона вчить нас відкидати безбожність та світські прагнення,+ у теперішньому світі* жити розсудливо, в праведності та відданості Богові,+ 13  чекаючи сповнення щасливої надії+ і славного виявлення великого Бога, а також нашого Спасителя, Ісуса Христа, 14  який віддав себе за нас,+ щоб звільнити* нас+ від усілякого беззаконня і щоб очистити для себе — як свою особливу власність — народ, ревний до добрих діл.+ 15  Продовжуй говорити про це та настійно заохочувати* і докоряти, маючи повну владу.+ Хай ніхто не дивиться на тебе звисока.

Примітки

^ Або «корисним».
^ Або «навертають на розум; вчать».
^ Або «дбати про свій дім».
^ Або, можливо, «навчай з чистотою».
^ Або «корисну».
^ Або «негідне».
^ Або «теперішньому віці; теперішній системі». Див. глосарій, Вік.
^ Букв. «викупити».
^ Або «та підбадьорювати».

Коментарі

Медіафайли

Обов’язки рабів
Обов’язки рабів

Рабство було чимось звичним у Римській імперії. Римські закони регулювали деякі сфери відносин між рабами і їхніми панами. Заможні родини жили по всій території Римської імперії, і в їхніх домах раби виконували значну частину домашніх справ. Дехто готував їжу, прибирав і доглядав за дітьми, інші працювали в майстернях, копальнях або на фермах. Освічені раби були лікарями, вчителями і секретарями. По суті, раб міг мати будь-яку професію, але він не міг бути військовим. У деяких випадках рабів відпускали на волю. (Див. глосарій, «Вільний; вільновідпущений».) Християни I століття не виступали проти влади і не підтримували повстань рабів (1Кр 7:21). Вони поважали законне право інших, у тому числі одновірців, мати рабів. Саме тому апостол Павло відправив Онисима, який був рабом, назад до свого пана, Филимона. А оскільки Онисим став християнином, він охоче повернувся до свого пана та духовного брата і надалі був покірний йому (Флм 10—17). Павло заохочував рабів бути працьовитими і чесними (Тит 2:9, 10).

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ (НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ)
Тита 2
українська
Читайте Біблію онлайн
https://cms-imgp.jw-cdn.org/img/p/1001070103/univ/art/1001070103_univ_sqr_xl.jpg
nwtsty