Другий лист до Тимофія. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. Наприклад, у Сінайському кодексі — відомому рукописі, датованому IV століттям н. е., в кінці листа міститься назва «До Тимофія». Інші ранні рукописи містять назву «Другий до Тимофія».

Апостолом. Див. коментар до Рм 1:1.

Улюбленої дитини. Між Павлом і Тимофієм були близькі, теплі стосунки. По суті, Павло став для нього духовним батьком (1Кр 4:17; Флп 2:22). У своєму першому листі до Тимофія Павло називає його «щира дитина» і «дитина моя» (1Тм 1:2, 18). На той час, коли Павло писав свого другого листа до нього, вони разом провели в служінні вже принаймні 14 років. Павло розумів, що невдовзі помре і що це, можливо, його останній лист до Тимофія (2Тм 4:6—8). Він сердечно запевняє молодого Тимофія у своїй любові і називає його «улюбленою дитиною». (Див. коментарі до 1Тм 1:2, 18.)

Нехай з тобою буде незаслужена доброта, милосердя і мир. Див. коментар до Рм 1:7.

Дякую Богові. Павло на початку багатьох своїх листів висловлює вдячність (Рм 1:8; 1Кр 1:4; Еф 1:15, 16; Флп 1:3—5; Кл 1:3, 4; 1Фс 1:2, 3; 2Фс 1:3; Флм 4). Перебуваючи тепер у в’язниці в Римі, Павло усвідомлює, що невдовзі помре (2Тм 4:6—8). Він зазнав жорстокої протидії, і деякі друзі покинули його (2Тм 4:10—12, 14—17). Та, незважаючи на все це, на початку листа він говорить не про сум, а про вдячність. Далі він розповідає, що вдячний зокрема за свого друга Тимофія, якого «ніч і день» згадує у своїх молитвах. Павло особливо дякує за виняткову віру цього молодого чоловіка і називає її «нелицемірною» (2Тм 1:5).

Богові, якому я... служу. Або «Богові, для якого я... виконую священне служіння; Богові, якому я... поклоняюся». Павло визнає, що має честь поклонятися Богові так, як це робили його вірні прабатьки — видатні юдеї, про яких розповідається в Єврейських Писаннях. Слово «служити» може стосуватися поклоніння Богові як за часів юдейського віку, так і за часів існування християнського збору. Наприклад, у Септуагінті в уривку, де Мойсей наказує народу служити Єгові (Пв 6:13), вживається те саме грецьке дієслово, котре Павло використовує в цьому вірші. В Мт 4:10 Ісус в розмові з Дияволом цитує той самий вірш з Повторення Закону: «Тільки [Єгові] служи». (Див. коментар до Мт 4:10; див. також Вх 3:12; Пв 10:12, 20; ІсН 22:5; LXX.) В Листі до римлян Павло показує, що важливою частиною служіння Богу є проповідування доброї новини про Божого Сина. (Див. коментар до Рм 1:9.)

З чистим сумлінням. Павло перебуває у в’язниці і закутий у ланцюги, немов злочинець (2Тм 1:16). Але він впевнено каже, що служив Богу Єгові вірно і з чистих, неегоїстичних спонук. (Див. коментар до 2Тм 1:12.) Раніше він писав одновірцям у Коринфі: «Ми нікого не скривдили, нікого не розбестили, нікого не використали у власних інтересах» (2Кр 7:2; див. коментарі до Рм 2:15; 1Тм 1:5).

Пригадуючи твої сльози. Павло згадує про сльози Тимофія, а також про свої, анітрохи не соромлячись цього (2Кр 2:4; Флп 3:18). Можливо, він бачив, як Тимофій плакав, коли вони разом допомагали одновірцям, які були обтяжені проблемами або на яких спадали лиха і страждання. Тимофій теж міг плакати через Павлові страждання (Рм 12:15; 2Тм 3:10, 11). А можливо, він плакав, коли вони прощалися востаннє. (Пор. Дії 20:37, 38.) Такі сльози свідчили про те, що Тимофій був сердечним і співчутливим.

Нелицемірну віру. Див. коментар до 1Тм 1:5.

Твоєї бабусі Лоїди. Лоїда, бабуся Тимофія, очевидно, була матір’ю Євникії, і, мабуть, всі вони жили в Лістрі (Дії 16:1—3). Павло вживає тут грецьке слово ма́мме, яке було ласкавим звертанням дитини до бабусі, а не звичне шанобливе звертання те́те. Це може вказувати на те, що між Тимофієм і його бабусею були близькі, сердечні стосунки. Лоїда, ймовірно, допомагала Євникії навчати Тимофія істинам з Єврейських Писань. (Див. коментар до 2Тм 3:15.)

Матері Євникії. Євникія і Лоїда, очевидно, стали християнками під час першого Павлового візиту до Лістри, приблизно в 47—48 рр. н. е. (Дії 14:6). Павло каже, що в них обох була «нелицемірна віра». Без сумніву, Євникії знадобилася така віра, коли Тимофій покинув дім і почав супроводжувати Павла в його місіонерських подорожах, адже вона знала, що Павло під час свого попереднього візиту до Лістри був майже до смерті побитий камінням (Дії 14:19). Безперечно, завдяки прикладу Євникії та Лоїди, а також тому, як старанно вони навчали Тимофія, він теж розвинув «нелицемірну віру» та зробив надзвичайний духовний поступ (Дії 16:2; Флп 2:19—22; 1Тм 4:14). Їхній приклад заслуговує ще більшої похвали тому, що батько Тимофія, який був греком, мабуть, не поділяв вірувань своєї дружини. (Див. коментарі до Дії 16:1, 3.)

Розпалюй, наче вогонь. Вживаючи цей образний вислів, Павло заохочує Тимофія активно послуговуватися своїм даром. Грецьке дієслово, перекладене як «розпалюй, наче вогонь», тут вживається у формі, яка вказує на тривалу дію. На думку одного вченого, це означає «робити все, щоб вогонь палав». У давнину люди зазвичай мали напоготові жарини, щоб при потребі розпалити вогонь. Павло не має на увазі, що духовний «дар Божий», який мав Тимофій, був наче згаслий вогонь, який треба розпалювати знову. Цей дар був наче розжарені вуглини, які потрібно було лише розворушити, щоб вони горіли ще сильніше.

Дар Божий. Як і в попередньому листі, Павло пише про дар, який Тимофій отримав раніше. (Див. коментар до 1Тм 4:14.) Але між цими двома згадками є певні відмінності. Тут Павло каже, що це він поклав руки на Тимофія, і нічого не згадує про раду старійшин чи пророцтво, як у попередньому листі. Тому невідомо, чи він говорить про той самий випадок, чи про інший. У будь-якому разі дар, про який тут пише Павло,— це, мабуть, якийсь дар святого духу, тобто особлива здатність, якою був наділений Тимофій для виконання свого призначення.

Я поклав на тебе руки. Див. коментар до Дії 6:6.

Бог дав нам не дух. У цьому контексті грецьке слово пне́ума, перекладене як «дух», може стосуватися як Божого святого духу, так і мислення людини. (Див. глосарій, «Дух».) Можливо, Павло говорить тут і про те, і про інше. Тож, цей вірш можна перефразувати так: «Дух, який Бог дає нам, породжує в нас не дух боягузтва, а дух сили, любові й розсудливості».

Боягузтва. Грецьке слово, перекладене тут як «боягузтво», стосується хворобливого страху чи браку моральної стійкості. Через такий страх християнин може стати вкрай нерішучим і навіть залишити правдиве поклоніння.

Дух сили. Згадуючи про силу, Павло показує Тимофію, що християни можуть подолати страх не завдяки власній сміливості чи відвазі, а завдяки силі від Бога. Саме ця сила допоможе їм виконувати служіння і здолати будь-які проблеми чи труднощі, які вселяють страх (2Кр 4:7—10; 12:9, 10; Флп 4:13).

Дух... любові. Будь-який страх можна подолати завдяки міцній любові до Єгови (1Ів 4:18). Любов спонукує послідовників Христа ставити потреби інших вище за власні. Маючи таку любов, вони навіть готові ризикувати своїм життям заради інших. (Див. коментарі до Ів 13:34; Рм 16:4.)

Дух... розсудливості. У своїх листах Павло кілька разів згадує цю рису (Рм 12:3; 1Тм 2:9, 15; 3:2 і коментар). Тут він говорить, що розсудливість допомагає християнам не втрачати душевної рівноваги навіть в небезпечних ситуаціях, в яких вони зазвичай почали б панікувати. Крім того, розсудливість допомагає пам’ятати, що нема нічого важливішого за дружбу з Єговою. Ці три риси — сила, любов і розсудливість — не заслуга людини; їх можна розвинути лише з Божою допомогою. Тож Павло каже, що Тимофій має все необхідне, аби користуватися своїм даром і з готовністю зносити лихо (2Тм 1:6, 8).

Не соромся. Грецьке слово, перекладене тут як «соромитися», може передавати думку про те, що людина, боячись приниження, не має відваги щось обстоювати. У греко-римському суспільстві було дуже важливо не осоромитись і не втратити честі; люди дуже переймалися думкою інших. Але Павло не допускав, щоб ці світські цінності впливали на нього і змусили його соромитися того, що він поклоняється Єгові. (Див. 2Тм 1:12 і коментар.) Павло тут не каже, що Тимофій чогось соромиться, а просто заохочує цього молодого чоловіка ніколи не соромитися того, що він християнин. (Пор. Мр 8:38.)

Свідчення про нашого Господа. Давати «свідчення про нашого Господа» означало розповідати зокрема і про його смерть на стовпі мук, тобто принизливу і ганебну страту. (Див. коментар до 1Кр 1:23.) Але Павло написав: «Я не соромлюся доброї новини» про Христа, і це означало, що він не соромився також його принизливої смерті (Рм 1:16).

Мене, ув’язненого заради нього. Дехто, очевидно, соромився Павлового ув’язнення. Якщо влада зв’язувала, карала чи ув’язнювала якогось чоловіка, це вважалося для нього ганьбою. Але Павло хотів, щоб його вірність і витривалість під час випробування були для Тимофія та інших християн джерелом підбадьорення, а не причиною для сорому (Флп 1:14). Павло знав, що вони теж стикнуться з такими випробуваннями (2Тм 3:12).

Ув’язненого заради нього. Букв. «його в’язня». Павло вважає, що його ув’язнили заради Господа Ісуса Христа, тобто за те, що він є послідовником Христа і звіщає добру новину. Подібні вислови апостол використовував у декотрих своїх листах, написаних під час першого ув’язнення в Римі (Еф 3:1 і коментар; 4:1; Флм 1, 9). А свого другого листа до Тимофія він написав під час останнього ув’язнення в Римі, мабуть, приблизно 65 року н. е. (2Тм 4:6—8).

Яку ми отримали через Христа Ісуса. Павло говорить про особливу «незаслужену доброту», яку Єгова виявив декотрим людям,— святе покликання правити в небі разом з Христом. Щоб це стало можливим, Єгова вирішив наперед, що усиновить певну групу Ісусових послідовників. Підставою для вияву такої незаслуженої доброти стала викупна жертва Христа Ісуса (Рм 8:15—17; 2Тм 2:10; див. коментар до Еф 1:5).

Ще до прадавніх часів. Намір Єгови вибрати групу Ісусових послідовників, щоб вони правили з Його Сином у небесному Царстві, був пов’язаний з пророцтвом, записаним у Бт 3:15 (Гл 3:16, 29). Єгова проголосив цей намір невдовзі після того, як Адам згрішив, тобто за тисячі років перед тим, як Павло писав до Тимофія. Саме тому Павло міг сказати, що незаслужена доброта була виявлена «ще до прадавніх часів». У деяких перекладах тут вжито вислів «перед вічними часами», і це натякає, що Бог за цілу вічність наперед визначив події, про які говорить Павло. Але один словник каже, що грецький вислів, перекладений як «прадавні часи», у цьому контексті «стосується періоду часу, який сягає в далеке минуле». (Пор. Рм 16:25; пор. також коментар до Рм 8:28.) Бог передрікає за багато часу наперед, як розвиватимуться події, і його наміри обов’язково сповнюються (Іс 46:10; Еф 1:4).

Виявлення нашого Спасителя, Христа Ісуса. Тут Павло пояснює, що Божа «незаслужена доброта», згадана у вірші 9, «стала очевидною» завдяки «виявленню... Христа Ісуса». Таке виявлення було можливим, оскільки Єгова послав свого Сина на землю, щоб він став людиною. Про це виявлення також згадується в Ів 1:14, де сказано, що «Слово стало тілом і перебувало серед» людей. Подібно в 1Тм 3:16 (див. коментар) говориться, що Ісус «був виявлений у тілі». Цей вислів стосується земного життя і служіння Ісуса, очевидно, від часу його хрещення у річці Йордан. Упродовж свого служіння Ісус чітко пояснював людям, як отримати спасіння від гріхів і вічне життя (Мт 1:21; Лк 2:11; 3:6).

Христа Ісуса, який... пролив світло на життя й нетлінність. В Єврейських Писаннях згадується про воскресіння мертвих і надію на вічне життя (Йв 14:14, 15; Пс 37:29; Іс 26:19; Дн 12:2, 13). Але багато речей, пов’язаних з цими обіцянками, ще потрібно було розкрити і пояснити. Ісуса названо «правдивим світлом, яке освітлює» (Ів 1:9). Тому логічно, що саме він «пролив світло» на цю надію. Ісус назвав себе «життям» і пообіцяв, що кожен, хто вірить у його слова, отримає «вічне життя» (Ів 5:24; 6:40; 14:6). Ісус також «пролив світло на життя», пояснивши, що віддасть своє життя у жертву, щоб покінчити зі смертю (Мт 20:28; Ів 3:16; 5:28, 29; 11:25, 26). Крім того, Ісус виявив, що декотрі люди будуть жити на небі і правитимуть разом з ним (Лк 12:32; Ів 14:2, 3). І коли вони отримують цю небесну нагороду, то воскресають у нетлінному тілі (1Кр 15:42 і коментар; 1Пт 1:3, 4).

Я призначений проповідником. Див. коментар до 1Тм 2:7.

Апостолом. Див. коментар до 1Тм 2:7.

Вчителем. Див. коментар до 1Тм 2:7.

Не соромлюсь. Павло розуміє, що зараз зносить страждання, оскільки вірно виконував своє призначення: був проповідником, апостолом та вчителем (2Тм 1:11). Можливо, ті, хто переслідував Павла, хотіли, щоб він засоромився, злякався і замовк. Але подібно до Ісуса, який «зніс смерть на стовпі мук, знехтувавши ганьбою», Павло не соромився того, що його переслідували і ув’язнили за виконання волі Єгови (Єв 12:2). Він хотів, щоб Тимофій та інші християни мали таке саме ставлення. (Див. коментар до 2Тм 1:8; див. також коментар до Мт 16:24.)

Бо знаю того, в кого повірив. Тут Павло наводить головну причину того, чому він не соромиться. Він отримав знання про Бога Єгову і розвинув з ним близькі стосунки. (Див. коментар до Гл 4:9.) Павло вважав будь-яке призначення від свого люблячого Батька великою честю.

Все, що я залишив під його опіку. Букв. «мій вклад». Очевидно, Павло мав на увазі, що він довірив Богу своє життя. Він мав незабаром померти, але був переконаний, що Єгова пам’ятатиме його вірне служіння «до того дня», коли воскресить його (Рм 8:38, 39). Грецький вислів, що перекладається як «вклад; те, що довірене», є юридичним терміном, яким описували те, що залишали комусь на зберігання. (Спільнокореневе дієслово вживається в Дії 14:23 стосовно тих, хто був відданий «у розпорядження Єгови», і в 20:32 стосовно тих, кого «береже Бог».) З того, як деякі переклади Біблії передали 2Тм 1:12, можна зрозуміти, що це Павлу було довірено щось під «опіку». (Пор. 1Тм 6:20 і 2Тм 1:14, де Павло заохочує Тимофія «берегти» і «охороняти» те, що йому було довірено.) Але з контексту видно, що вислів «під його опіку» стосується Божої опіки.

Зразка. Грецьке слово, перекладене як «зразок», теж можна перекласти як «обрис». Воно може стосуватися ескізу, який допомагає художнику створити завершену картину. «Зразок здорових слів» допомагає християнину чітко розуміти те, що Бог Єгова від нього вимагає, і те, які принципи стоять за християнськими вченнями. Тимофій міг порівняти будь-яку нову ідею зі «зразком», тому лжевчителі не могли його обманути (Гл 1:7; 2Тм 2:16—18).

Здорових слів. Грецький вислів, перекладений тут як «здорові слова», вживається також в 1Тм 6:3 і перекладений там як «здорові настанови». В 1Тм 6:3 Павло пояснює, що ці настанови «походять від нашого Господа Ісуса Христа». Отже, цей вислів стосується правдивих християнських вчень. (Див. коментар до 1Тм 6:3.) Все, чому навчав і що робив Ісус, узгоджується з іншими вченнями Біблії, тому вислів «здорові [або «корисні»] слова» в ширшому розумінні стосується всіх біблійних вчень.

Той скарб, що тобі довірено, охороняй. До скарбу, про який тут говорить Павло, належить те, про що він згадував у попередньому вірші,— «здорові слова», тобто істини, які містяться в Писаннях. У своєму першому листі до Тимофія Павло дає подібну пораду: «Бережи довірене тобі» (1Тм 6:20 і коментар). Павло заохочує Тимофія точно передавати правдиву християнську звістку як у зборі, так і за його межами, щоб її не перекрутили лжевчителі та відступники; так Тимофій берегтиме довірений йому скарб (2Тм 4:2, 5). Він зможе це робити, якщо буде покладатися на святий дух Єгови та його Слово (2Тм 3:14—17).

Святого духу, який перебуває в нас. Божий святий дух перебував у Павлі і Тимофію — як і у всіх помазаних духом християнах — у тому розумінні, що діяв у них по-особливому (Рм 8:11; Еф 3:20). Цей дух мав допомагати їм охороняти свій «скарб», тобто довірене їм служіння і християнські вчення. В ширшому значенні святий дух допомагає всім християнам виконувати своє служіння і породжує в них «плід духу» (Гл 5:22, 23; Дії 1:8).

Провінції Азія. Див. глосарій, «Азія».

Хай Господь обдарує милосердям. Тут Павло молиться, щоб Єгова обдарував милосердям «домашніх Онисифора». Перебуваючи в Римі, Онисифор доклав великих зусиль, щоб знайти Павла у в’язниці, і цим виявив йому величезну доброту і милосердя (2Тм 1:17; див. коментар до вислову не соромився моїх в’язничних ланцюгів у цьому вірші). Отже, Павлова молитва перегукувалася зі словами Ісуса в Нагірній проповіді: «Щасливі милосердні, бо їм буде виявлено милосердя» (Мт 5:7 і коментар). І в Єврейських, і в Грецьких Писаннях Єгову описано як Бога, який «милосердний» і «щедрий на милосердя» (Вх 34:6; Еф 2:4; пор. 2Тм 1:18).

Онисифора. Цей вірний християнин віддано і безкорисливо підтримував Павла. Тут Павло хвалить Онисифора за «всю допомогу», яку той надавав йому в Ефесі. Так виглядає, що Тимофій знав його. З вислову «коли він [Онисифор] був у Римі» можна зробити висновок, що Онисифор відвідував це місто, але Біблія нічого не згадує про те, чи він їздив туди, щоб побачитися з Павлом, чи з якоїсь іншої причини (2Тм 1:17, 18). Тут Павло просить, щоб Бог поблагословив домашніх Онисифора, а згодом, в кінці цього листа, передає їм вітання (2Тм 4:19).

Не соромився моїх в’язничних ланцюгів. Онисифор сильно відрізнявся від двох чоловіків, яких Павло згадав у попередньому вірші. Вони, а також всі інші в провінції Азія, відвернулися від Павла, коли той дуже потребував допомоги (2Тм 1:15, 17, 18). А ті християни, котрі відвідували Павла під час його другого, останнього, ув’язнення, можливо, ризикували власною свободою і навіть життям. В будь-якому разі Онисифор не дозволив, щоб страх перед небезпекою чи ганьбою зупинив його. Він хотів допомогти Павлу і потішити його, тому знову і знову відвідував його і приносив цим відсвіження. Вислів «в’язничні ланцюги» може просто вказувати на те, що Павло був ув’язнений. Але також імовірно, що Павла в прямому розумінні закували в ланцюги, і, якщо це справді так, допомога Онисифора була ще ціннішою.

Зробив усе можливе, щоб знайти мене. Коли Павло був ув’язнений вдруге, Онисифор доклав великих зусиль, щоб знайти його в Римі. У місті проживало близько мільйона мешканців, і вулиці були без назв, а будинки — без номерів. Але, незважаючи на все це, Онисифору вдалося знайти, де тримали Павла, який чекав суду. Безперечно, така підтримка дуже потішила Павла.

Нехай Господь дозволить йому... отримати милосердя Єгови. Очевидно, слово «Господь» у вірші 16 та в цьому вірші стосується Бога Єгови (2Тм 1:16 і коментар). Тут, у вірші 18, Павло висловлює свою думку дещо незвично. Він каже, що Господь (Єгова) дозволяє отримати милосердя від самого себе. Подібний повтор також вживається в Єврейських Писаннях і грецькій Септуагінті. Наприклад, у Бт 19:24 в єврейському тексті буквально говориться: «Єгова послав сірчаний та вогняний дощ від Єгови»; ці слова просто передають думку, що Єгова сам послав вогонь і сірку. (Див. також Ос 1:6, 7; Зх 10:12 в перекладі І. Огієнка.) Повтор, який Павло використовує у 2Ti 1:18, можливо, підкреслює, що Єгова дозволяє людині отримати милосердя і він сам дає їй це милосердя. (Щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і 2Тм 1:18.)

Ти й сам добре знаєш. Або, можливо, «ти знаєш ліпше за мене». Павло каже, що Тимофію було добре відомо про допомогу, яку Онисифор багато разів надавав Павлу в Ефесі. Вжитий тут грецький вислів може навіть означати, що про добрі вчинки Онисифора Тимофій знав більше, ніж сам Павло.