З усією серйозністю наказую. Вживаючи цей вислів, Павло хоче, щоб Тимофій зрозумів, наскільки серйозними будуть його подальші слова. (Див. коментар до 1Тм 5:21, де Павло вживає той самий вислів.) Павло і Тимофій доклали дуже багато зусиль, щоб зміцнити збори і захистити їх від впливу лжевчителів. Павло знає, що наближається його смерть (2Тм 4:6—8), тож він хоче, щоб Тимофій залишався пильним і дотримувався вказівок, записаних в наступних віршах (2Тм 4:2—5).

Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих. В Єврейських Писаннях Бога Єгову названо «Суддею всієї землі» (Бт 18:25). Подібно Єгову названо і в Грецьких Писаннях — «Суддя всіх» (Єв 12:23). Але в Єврейських Писаннях є пророцтва, що Месія також буде суддею (Іс 11:3—5). Ісус виявив, що, згідно з цими пророцтвами, Батько «увесь суд... доручив Синові» (Ів 5:22, 27). До того ж Біблія говорить, що «Бог призначив саме [Ісуса] суддею живих і мертвих» (Дії 10:42; 17:31; 1Пт 4:5; див. також коментар до 2Кр 5:10).

Виявлення. У цьому контексті «виявлення» вказує на конкретний час у майбутньому, коли буде чітко видно, яке становище Ісус посідає в небі та яка в нього слава. У той час він виконає присуди, які Бог виніс людству (Дн 2:44; 7:13, 14; див. також коментар до 1Тм 6:14).

Проповідуй слово. З контексту видно, що Павло говорить тут в основному про проповідування у зборі (2Тм 4:3, 4). Тимофій був наглядачем, і він мав уміло проповідувати Боже слово, щоб зміцнити віру своїх слухачів та допомогти їм протистояти ідеям відступників. Лжевчителі розпалювали суперечки про слова, а також покладалися лише на власну думку і вірили у вигадки. На відміну від них, наглядачі мали проповідувати лише «слово», тобто натхнене Слово Бога. (Див. коментар до 2Тм 2:15; див. також 2Тм 3:6—9, 14, 16.) У ширшому розумінні ця порада може стосуватися і проповідування за межами збору, адже далі Павло заохочує Тимофія: «Займайся працею проповідника доброї новини» (2Тм 4:5 і коментар).

Роби це невідкладно. Павло вживає тут грецьке дієслово, яке буквально означає «стояти при». Але воно має широке значення і часто означає «стояти поруч; бути напоготові». Це слово іноді вживали у військовому контексті стосовно воїна чи вартового на посту, які завжди готові до дій. Крім того, воно могло вказувати на те, що якійсь справі негайно приділяють увагу, і містило думку про ревність та наполегливість. Павло хоче, щоб Тимофій був готовий скористатися будь-якою нагодою «проповід[увати] слово». (Див. коментар до вислову проповідуй слово у цьому вірші.)

Як у сприятливий, так і у важкий час. Або «в пору, не в пору». Павло закликає Тимофія захищати істини з Божого Слова за будь-яких обставин. Він мав наполегливо робити це не лише у відносно спокійні часи, але й тоді, коли стикався з опором лжевчителів і їхніми намаганнями спричинити поділ у зборі.

Докоряй. Див. коментар до 1Тм 5:20.

Напучуй. Грецьке дієслово, перекладене як «напучуй», означає «докоряти, строго попереджати, твердо наказувати». Його могли використовувати, коли застерігали когось від якихось дій або спонукували більше не поводитись певним чином (Мт 16:20; Мр 8:33; Лк 17:3).

Настійно заохочуй. Див. коментарі до Рм 12:8; 1Тм 4:13.

Повною мірою виявляй терпеливість. Тимофій багато навчився про цю рису від Павла (2Тм 3:10). Як наглядачу, Тимофію потрібно було виявляти велику терпеливість, оскільки на декого в зборі впливали фальшиві вчення. Тимофій мав пам’ятати, що насправді ці брати і сестри не втратили бажання поводитися правильно. Тому, докоряючи їм, напучуючи і настійно заохочуючи їх, він завжди мав бути стриманим і терпеливим. Якби він дратувався чи розчаровувався, це могло б відштовхнути братів і сестер або навіть стати для когось каменем спотикання (1Пт 5:2, 3; див. коментар до 1Фс 5:14).

Повною мірою... мистецтвом навчати. Букв. «усім... навчанням». Грецьке слово, перекладене тут як «мистецтво навчати», може стосуватися і способу навчання, і того, про що навчають. (Див. коментар до Мт 7:28, де те саме слово перекладене «тим, як він навчав».) У цьому контексті йдеться більше про спосіб навчання, і тому це слово перекладене як «мистецтво навчати». В деяких перекладах цілий вислів звучить як «всіма видами навчання», «всіма твоїми вчительськими здібностями» або «старанним навчанням». Коментуючи цей вірш, один біблеїст зазначив, що Тимофій «мав постійно бути вмілим та винахідливим вчителем, який передавав християнські вчення» (1Тм 4:15, 16; див. коментарі до Мт 28:20; 1Тм 3:2).

Здорового. Або «корисного». (Див. коментар до 1Тм 6:3.)

Влещували їм вуха. Або «говорили їм те, що вони хочуть почути». В цьому вислові Павло вживає грецьке дієслово, яке може означати «лоскотати; чухати», а також «відчувати свербіж». У Грецьких Писаннях воно трапляється тільки тут. Цей яскравий образний вислів, очевидно, передає думку про людей, які прагнуть чути те, що задовольняє їхні самолюбні бажання, а не те, що допомогло би їм залишатися здоровими у вірі. (Цікаво, що деякі переклади вживають тут слово «сверблячка», щоб передати думку про сильне бажання.) Тож такі люди вибирають вчителів, які лоскочуть, або влещують, їм вуха, говорячи те, що вони хочуть почути. Біблія передрікала, що прийде відступництво, тому мало з’явитися багато лжевчителів і учнів, які шукали користі лише для себе. Отже, завдання Тимофія було дуже важливим і невідкладним. (Див. коментар до 1Тм 4:1.)

Байки. Див. коментар до 1Тм 1:4.

Зберігай тверезість. Вжите тут грецьке дієслово буквально означає «бути тверезим» (1Пт 1:13; 5:8; див. коментар до 1Фс 5:6). У Грецьких Писаннях це дієслово вживається в переносному значенні і означає «бути зрівноваженим; мати самовладання». Життя Павла мало невдовзі закінчитись (2Тм 4:6—8). Тож Тимофію потрібно було і далі виконувати свої обов’язки наглядача і зміцняти збір, особливо з огляду на відступництво, яке мало незабаром прийти (1Тм 3:15; 2Тм 4:3, 4). Він мусив залишатися зрівноваженим і пильним в усіх сферах служіння.

Займайся працею проповідника доброї новини. Або «виконуй працю проповідника євангелія». Ісус доручив усім християнам проповідувати добру новину про спасіння, яке дає Бог (Мт 24:14; 28:19, 20; Дії 5:42; 8:4; Рм 10:9, 10). Коли у Грецьких Писаннях йдеться про проповідування євангелія, це зазвичай стосується проповідування невіруючим. Як наглядач, Тимофій мав у християнському зборі багато обов’язків, пов’язаних з навчанням (2Тм 4:1, 2). Проте він та всі інші наглядачі мали також брати участь у проповідуванні доброї новини за межами збору.

Проповідника доброї новини. Або «проповідника євангелія», букв. «євангеліста» (грец. еуанґелісте́с). (Див. коментар до Мт 4:23.) Спільнокореневе грецьке дієслово, яке часто перекладається як «звіщати добру новину», у Грецьких Писаннях вживається багато разів. Воно часто описує, як Ісус і його послідовники проголошували добру новину про Боже Царство (Лк 4:43 і коментар; Дії 5:42 і коментар; 8:4; 15:35). Але слово, яке тут вживає Павло, у Грецьких Писаннях трапляється лише тричі і в кожному випадку, як видно з контексту, може мати особливе значення — «місіонер». (Див. коментарі до Дії 21:8; Еф 4:11.) Будучи місіонером, Тимофій подорожував з Павлом, щоб звіщати добру новину там, де про неї ще ніхто не чув. Крім цього, він отримав від Павла інші особливі доручення (Дії 16:3, 4; 1Тм 1:3). А тепер Павло заохочує його і далі виконувати всі ці важливі завдання.

Старанно виконуй своє служіння. Тимофій міг виконати цю настанову, беручи приклад з Павла. Павло високо цінував можливість служити іншим, тобто дбати про духовні потреби інших як у зборі, так і за його межами. (Див. коментарі до Рм 11:13; 2Кр 4:1; 1Тм 1:12.) По суті, всі правдиві християни отримали доручення виконувати служіння (2Кр 4:1). Цими словами, які Павло, очевидно, говорить на прощання, він заохочує Тимофія повністю віддаватися служінню і бути старанним в усіх його сферах.

Виливаюсь, немов виливна жертва. Згідно з Мойсеєвим законом, виливну жертву складали разом з цілопаленням і хлібним приношенням (Лв 23:18, 37; Чс 15:2, 5, 10; 28:7). Ось що говорить один довідник стосовно виливної жертви: «Подібно до цілопалення, з неї нічого не залишали, священик не отримував з неї жодної частки; її треба було повністю вилити». У своєму листі до філіппійців Павло теж згадав про виливну жертву, коли говорив про свою готовність повністю витратити фізичні та емоційні сили, щоб підтримати одновірців (Флп 2:17 і коментар). Тут він вживає той самий вислів, але цього разу говорить про наближення своєї смерті.

Мого визволення. Павло вважав, що коли він помре, залишившись вірним помазаним служителем Бога, то це буде для нього «визволенням», оскільки така смерть відкриє перед ним можливість у майбутньому воскреснути і перебувати в «небесному Царстві» Христа (2Тм 4:18; див. також коментар до 2Тм 4:8). Щось подібне Павло писав до філіппійців: «Я... прагну звільнитись і перебувати з Христом» (Флп 1:23 і коментар). Тимофій, мабуть, пам’ятав ці слова, оскільки був разом з Павлом в Римі, коли той писав цього листа (Флп 1:1; 2:19).

Я вів добру боротьбу, у забігу досягнув фінішу, віру зберіг. Цими трьома висловами Павло наголошує на тій самій думці: він завершив свій християнський шлях та служіння, зберігши вірність і виконавши все, що Господь Ісус доручив йому (Дії 20:24). Хоча життя Павла наближалося до кінця, його праця і далі мала приносити плоди.

Добру боротьбу. Павло порівнює своє християнське життя і служіння до благородної боротьби. (Див. коментарі до 1Кр 9:25; 1Тм 6:12.) Він вірно служив Єгові, незважаючи на численні труднощі. Під час своїх місіонерських подорожей він долав великі відстані і сушею, і морем. Павла всіляко переслідували: на нього нападала юрба, його бичували та ув’язнювали. Також йому доводилося протистояти «фальшивим братам» (2Кр 11:23—28). У всіх цих випробуваннях Єгова та Ісус давали Павлові необхідну силу, завдяки якій він залишився вірним і повністю виконав своє служіння (Флп 4:13; 2Тм 4:17).

У забігу досягнув фінішу. Говорячи про свій життєвий шлях християнина, Павло порівнює себе до бігуна, який бере участь у змаганні. Тепер, наприкінці свого земного життя, Павло впевнений, що досягнув фінішу у цьому символічному забігу. У своїх листах він кілька разів наводить приклади про учасників грецьких спортивних ігор (Єв 12:1; див. коментарі до 1Кр 9:24; Флп 3:13).

Відтепер на мене чекає. Павло чітко розуміє, що гарантовано отримає небесну нагороду — вона вже приготована і чекає на нього. Раніше, коли він став помазаним сином Бога, для нього це було початковим етапом отримання печатки. (Див. коментарі до 2Кр 1:22.) Але остаточне отримання печатки відбувається лише тоді, коли помазані християни залишаються вірними «до кінця» (Мт 10:22; 2Тм 2:12; Як 1:12; Об 2:10; 7:1—4; 17:14). Тепер, з наближенням своєї смерті, Павло знає, що повністю довів свою відданість Богу. За допомогою святого духу Єгова допоміг Павлу зрозуміти, що той отримав печатку остаточно. Упродовж того недовгого часу, який Павло ще житиме на землі, він може бути абсолютно впевненим, що його чекає небесна нагорода.

Вінок праведності. Павло вживає грецьке слово, яке перекладається як «вінок», і в інших листах. Наприклад, у 1Кр 9:25, 26 він використовує його, говорячи про буквальний вінок, яким нагороджували переможців спортивних змагань. У цих же віршах він каже про свою надію отримати ліпшу нагороду — «вінок... нетлінний». Тут Павло називає ту саму нагороду «вінком праведності». Коли помазані християни живуть згідно з праведними нормами до самої смерті, то Господь Ісус Христос, названий тут «праведним суддею», з радістю дає їм цей вінок, тобто нагороджує їх безсмертним життям у небі.

Того дня. Тут Павло говорить не про день своєї смерті, а про день, який настане набагато пізніше, коли Христос вже буде Царем Божого Царства. Павло та всі інші помазанці, які перебуватимуть на той час в могилі, воскреснуть і отримають безсмертне життя в небі (1Фс 4:14—16; 2Тм 1:12).

Усіх, хто полюбив його виявлення. Під час своєї присутності у царській владі Христос зверне увагу на помазаних духом християн, які на той час спатимуть смертним сном (1Фс 4:15, 16). Тоді вони отримають свою нагороду: Ісус воскресить їх і дасть безсмертне життя в небі, виконавши обіцянку прийняти їх до себе (Ів 14:3; Об 14:13; див. коментар до вислову вінок праведності в цьому вірші). Саме так він виявиться цим помазаним християнам. Вони «полюбили» його виявлення в тому розумінні, що дуже чекали часу, коли побачать свого Пана в небесній славі. Вірні християни, які мають надію жити на землі під правлінням Божого небесного Царства, також з нетерпінням чекають виявлення Христа, тобто часу, коли всі чітко зрозуміють, яку славу і владу Ісус має в небі (Дн 2:44; див. також коментар до 1Тм 6:14).

Димас... покинув мене. Грецьке слово, перекладене як «покинув», може означати, що хтось залишає напризволяще людину, яка опинилась у небезпеці. Раніше Димас був одним з близьких товаришів Павла. У листах, які Павло написав під час свого першого ув’язнення в Римі, він згадував, що Димас був з ним (Флм 24; див. коментар до Кл 4:14). Але цього разу ситуація Павла була значно гіршою. Багато одновірців вже відвернулись від нього (2Тм 1:15). Павло не каже, що Димас став противником чи відступником. Усе ж він втратив унікальну можливість потішити цього вірного апостола у важку хвилину.

Полюбивши теперішній світ. Або «полюбивши теперішній вік». (Див. глосарій, «Вік».) Можливо, любов Димаса до матеріальних речей і задоволень цього світу взяла верх над любов’ю до духовного. Або ж він боявся переслідування і мученицької смерті, тому шукав безпечнішого місця. Згідно з одним довідником, вислів «теперішній світ» стосується «такого стилю життя, при якому не потрібно йти на ризик і жертви, з якими стикалися ті, хто підтримував апостола». Димас пішов у Фессалоніки, можливо, тому, що це було його рідне місто. Будь-яка з цих причин може пояснити, чому його любов до «теперішнього світу» витіснила любов, яку він раніше мав до свого служіння, тобто до унікальної можливості співпрацювати з Павлом.

Далмацію. Територія на Балканському півострові, на схід від Адріатичного моря. Так називали південну частину римської провінції Іллірія. Але на час написання цього листа Далмація була окремою провінцією. (Див. додаток Б13.) Павло, можливо, проходив через Далмацію, оскільки він проповідував «скрізь до Іллірії» (Рм 15:19 і коментар). Він попросив Тита прийти з Криту в Нікополь — очевидно, той Нікополь, що на північно-західному узбережжі сучасної Греції (Тит 3:12). Отже, цілком можливо, що Тит був з Павлом в Нікополі, а потім, отримавши нове призначення, вирушив у Далмацію. Там він, мабуть, виконував такі ж завдання, як і раніше на Криті,— служив місіонером і сприяв тому, щоб тамтешні збори залишалися організованими (Тит 1:5).

Тільки Лука залишився зі мною. Так виглядає, що серед усіх, хто супроводжував Павла у його подорожах, тільки Лука зміг бути поряд з ним під час останнього ув’язнення (Кл 4:14; див. «Вступ до Дії»). Але, як можна зрозуміти з 2Тм 4:21, вони не залишилися без підтримки, бо в цьому вірші апостол згадує принаймні чотирьох християн, які передали вітання Тимофію та ефесянам. Можливо, це були одновірці з місцевого збору, яким вдавалося відвідувати Павла.

Приведи із собою Марка. Павло говорить про Івана Марка, одного з Ісусових учнів та письменника Євангелія від Марка. (Див. коментарі до Дії 12:12.) Марко супроводжував Павла і Варнаву під час першої місіонерської подорожі Павла, але згодом залишив їх і повернувся в Єрусалим (Дії 12:25; 13:5, 13). Саме тому Павло не захотів взяти Марка з собою в наступну подорож (Дії 15:36—41). Але минуло якихось десять років, і Марко був з Павлом у Римі. У той час Павло дуже добре про нього відгукувався, і це означає, що вони налагодили стосунки і що Павло вважав Марка надійним християнином (Флм 23, 24; див. коментар до Кл 4:10). Тепер Павло висловлює впевненість у цьому вірному служителю, кажучи Тимофію: «Приведи із собою Марка, бо я потребую його допомоги в служінні».

Тихика я відправив до Ефеса. Павло вибрав Тихика, улюбленого брата і вірного служителя, щоб той замість Тимофія допомагав ефеському збору. (Див. коментар до Кл 4:7.) Тимофій знав, що Тихик скоро приїде в Ефес і збір буде в добрих руках, тому міг без хвилювань вирушити в Рим, щоб востаннє відвідати Павла (2Тм 4:9). У листах Павла це остання згадка про збір в Ефесі. Але через якихось 30 років він знову згадується в книзі Об’явлення серед зборів, до яких звертався Ісус (Об 2:1).

Сувої. Очевидно, сувої, які Павло просив принести, містили частини натхнених Єврейських Писань. Вжите тут грецьке слово біблı́он є спільнокореневим зі словом бı́блос, яке спочатку стосувалося м’якої серцевини папірусу. (Див. глосарій, «Сувій»; «Папірус».) Із папірусу виготовляли матеріал для письма, тому ці два грецькі слова почали означати «сувій» або «книга» (Мр 12:26; Лк 3:4; Дії 1:20; Об 1:11). У Грецьких Писаннях слово, яке тут вживає Павло, може стосуватися короткого письмового документу (Мт 19:7; Мр 10:4), але частіше воно вживається щодо текстів Єврейських Писань (Лк 4:17, 20; Гл 3:10; Єв 9:19; 10:7). Слово «Біблія» походить саме від цього грецького слова.

Особливо пергаменти. Пергамент — це спеціально оброблена овеча, козяча або теляча шкура, яку використовували як матеріал для письма. (Див. глосарій, «Пергамент».) Павло не пояснює, що саме він має на увазі під цим словом. Можливо, він говорив про шкіряні сувої з текстами Єврейських Писань. Або ж ці пергаменти могли містити особисті записи Павла. На думку деяких біблеїстів, грецьке слово, яке перекладається як «пергаменти», може стосуватися пергаментних зшитків, або зошитів. Коли Павло писав цього листа, то був впевнений, що «вів добру боротьбу» і «досягнув фінішу» (2Тм 4:6—8). Все ж він попросив Тимофія «принес[ти]... сувої, особливо пергаменти». Мабуть, він хотів і надалі зміцнювати себе та інших за допомогою Божого натхненого Слова.

Олександр, мідник. Павло каже Тимофію, щоб той остерігався Олександра, котрий «дуже противився» звістці Павла і його товаришів (2Тм 4:15). Павло називає його «мідником», вживаючи грецьке слово, яке в I столітті н. е. могло стосуватися будь-якого майстра по металу. Можливо, йдеться про згаданого в 1Тм 1:20 Олександра, якого, очевидно, вилучили зі збору. (Див. коментарі.) Павло не говорить, яку саме кривду заподіяв йому цей Олександр. Але існують припущення, що він якимось чином був пов’язаний з Павловим арештом і, можливо, навіть давав проти нього фальшиві свідчення.

Єгова відплатить йому. Тут Павло висловлює свою впевненість в тому, що Бог відплатить міднику Олександру за його вчинками. Ці слова перегукуються з кількома віршами з Єврейських Писань, де говориться, що Бог Єгова відплачує людям згідно з їхніми вчинками — чи то добрими, чи поганими. Наприклад, у Пс 62:12 сказано: «Єгово... ти відплачуєш кожному за його вчинками». (Див. також Пс 28:1, 4; Пр 24:12; Пл 3:64.) Подібну думку Павло висловлює у Рм 2:6, де він каже про Єгову: «Він відплатить кожному за його вчинками». Також у Рм 12:19 він цитує слова Єгови з Пв 32:35: «Помста моя, я відплачу». (Щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і 2Тм 4:14.)

Під час мого першого захисту. Згідно з римською судовою практикою, підсудному давали можливість виступати на свій захист на різних етапах розгляду його справи. Павло, очевидно, говорить про перший виступ на свій захист під час теперішнього, тобто другого, ув’язнення в Римі приблизно у 65 році н. е. Дехто припускає, що Павло має на увазі один зі своїх виступів під час попереднього ув’язнення в Римі приблизно 61 року н. е. (Дії 28:16, 30). Але це здається малоймовірним, оскільки тоді виникає питання, чому Павло писав Тимофію про те, що той і так добре знав (Кл 1:1, 2; 4:3).

Хай на них не ляже відповідальність. Павло, очевидно, говорить про своїх духовних братів, які не підтримали його у вкрай важкій ситуації — під час його «першого захисту» (2Тм 4:17). Але Павло навчився від Христа прощати. Коли Ісуса заарештували, то найближчі друзі покинули його (Мр 14:50). Подібно до Ісуса, Павло не ображався і не тримав зла на своїх братів. (Див. коментар до 1Кр 13:5.)

Господь стояв поряд зі мною. Очевидно, говорячи «Господь», Павло тут має на увазі Ісуса Христа, який «давав [йому] силу». (Див. також 1Тм 1:12.) Звичайно, джерелом усієї сили є Бог Єгова. Це він через Ісуса Христа дає силу своїм служителям (Іс 40:26, 29; Флп 4:13; 2Тм 1:7, 8; див. також коментар до 2Тм 2:1).

Я був врятований з лев’ячої пащі. Точно невідомо, як слід розуміти цей вислів: буквально чи в переносному значенні. (Пор. коментар до 1Кр 15:32.) Якщо Павло мав на увазі буквальних левів, то цей порятунок можна порівняти до ситуації, коли Єгова врятував Даниїла (Дн 6:16, 20—22). Проте чимало біблеїстів вважають, що Павла не мали б кинути левам, оскільки в нього було римське громадянство. Вжитий тут вислів «лев’яча паща» може бути метафорою, яка означає велику небезпеку. (Пор. Пс 7:2; 35:17.) Павлові слова нагадують благання Давида, записане в Пс 22:21.

Господь. Як і в попередньому вірші, Павло, очевидно, говорить про Господа Ісуса Христа. (Див. також 2Тм 4:8 і коментар.)

Мене врятує від усякого зла. Через свою віру Павло опинявся в багатьох дуже небезпечних ситуаціях, зокрема, зносив жорстоке переслідування. Крім того, він багато натерпівся від відступників. Але Господь Ісус завжди стояв поряд з Павлом, давав йому силу і рятував його (2Тм 3:11; 4:14—17). Пишучи ці слова, Павло не сподівався, що уникне смерті (2Тм 4:6—8). Однак все пережите давало Павлу впевненість, що Ісус і далі рятуватиме його від усього, що могло б зруйнувати його віру чи перешкодити йому увійти в «небесне Царство» Христа.

Передай вітання Присці й Акилі. Павло знав це гостинне подружжя приблизно 15 років. Приска і Акила докладали великих зусиль, зміцнюючи збори в кількох містах. Вони познайомилися з Павлом в Коринфі, після того як були змушені покинути Рим (Дії 18:1—3; 1Кр 16:19). Потім вони переїхали в Ефес (Дії 18:18, 19, 24—26), тоді знову ненадовго в Рим (Рм 16:3, 4), а після того знову в Ефес, де в цей час служив Тимофій. (Див. коментарі до Дії 18:2; Рм 16:3.)

Домашнім Онисифора. Див. коментар до 2Тм 1:16.

Зроби все можливе, щоб прийти до зими. Павло хоче, щоб Тимофій прийшов у Рим до початку зими, мабуть, тому, що під час зимових місяців через негоду така подорож була б надто небезпечною. У давнину в Середземномор’ї можливості здійснювати морські подорожі були обмеженими протягом пізньої осені, зими і ранньої весни. У цей час шторми були частіші і небезпечніші (Дії 27:9—44; див. також медіагалерею, «Дії апостолів. Подорож Павла в Рим і його перше ув’язнення в Римі»). Крім того, подорожі ставали важчими, оскільки густі хмари, дощі, снігопади і туман дуже погіршували видимість. Моряки не мали компаса і керувалися наземними орієнтирами, а також положенням сонця, місяця і зірок. До того ж якби Тимофій прибув до зими і приніс Павлу накидку, яку той залишив у Троаді, то ув’язнений апостол мав би теплий одяг, який зігрівав би його під час холодних зимових місяців (2Тм 4:13; див. також медіагалерею, «Принеси накидку»).

Господь. Очевидно, йдеться про Господа Ісуса Христа. (Пор. Гл 6:18; Флп 4:23; 1Фс 5:28; Флм 25.)

З духом, який ти виявляєш. Букв. «з твоїм духом», тобто мисленням. (Див. глосарій, «Дух».) У кінці цього листа Павло висловлює надію, що Тимофій отримає благословення за те, що має позитивний дух, тобто позитивне мислення. (Див. коментарі до Гл 6:18; Флм 25.)

З вами. Павло щойно звертався до Тимофія і використав грецький займенник «ти». А тепер він переходить на «ви». Тож Павло, мабуть, хотів, щоб цей особистий лист зачитали іншим, зокрема християнам в ефеському зборі, де в той час, очевидно, служив Тимофій.