У літнього подружжя, Дона і Маргарет *, гостює донька зі своєю сім’єю. В день їхнього від’їзду сім’я вирішує зібратися разом за столом. Маргарет, кухар з багатолітнім стажем, готує запіканку із макаронів та сиру — улюблену страву онуків.

І ось Маргарет подає страву на стіл. Вона піднімає кришку з горщика і — о ні! — у ньому лише гарячий сирний соус. Маргарет забула про основний інгредієнт, макарони.

Незалежно від нашого віку чи досвіду, всі ми робимо помилки. Буває, скажемо якесь бездумне слово, зробимо щось невчасно чи забудемо про щось. Чому так стається? Як нам давати собі раду з помилками? Чи ми можемо їх уникнути? Перш ніж відповісти на ці запитання, розгляньмо, як варто ставитися до помилок.

Коли у нас щось добре виходить, ми радо приймаємо похвалу і кажемо собі: «Так, це зробив я!» А що, коли ми помиляємось, навіть ненавмисно чи непомітно для інших? Чи ми так само готові визнати: «Так, це зробив я»? Звичайно, для цього потрібне смирення.

Якщо ми занадто високої думки про себе, то можемо применшувати свою помилку, звинувачувати когось іншого чи взагалі стверджувати, що нічого не зробили. Але такі дії неодмінно призведуть до поганих наслідків. Проблема залишиться невирішеною, а невинні люди можуть бути несправедливо звинувачені. І, навіть якщо ми вийдемо сухими з води, зрештою все одно понесемо відповідальність за свої вчинки, адже «кожен з нас сам за себе відповість перед Богом» (Римлян 14:12).

А втім, Бог має реалістичний погляд на наші помилки. У книзі Псалмів сказано, що Бог «милосердний і співчутливий», він «не завжди докорятиме за наші провини і не вічно буде гніватися на нас». Наш Творець добре знає, що ми недосконалі, розуміє наші вроджені слабкості та «пам’ятає, що ми порох» (Псалом 103:8, 9, 14).

Подібно до милосердного батька, Бог хоче, щоб ми, його діти, мали такий же погляд на помилки, як у нього (Псалом 130:3). Через своє Слово він з любов’ю дає нам чимало порад, які допомагають давати собі раду з власними помилками та помилками інших.

Нерідко, вчинивши помилку, людина витрачає багато часу і емоційних сил, щоб знайти крайнього чи виправдати свої дії. Але хіба не ліпше просто вибачитись, якщо наші слова когось образили? Хіба не ліпше виправити помилку і не дозволити їй зруйнувати дорогоцінні стосунки? А що, коли ви зробили якийсь  необачний вчинок і спричинили незручності або навіть проблеми собі чи комусь іншому? Замість того щоб гризти себе чи звинувачувати когось, робіть усе можливе, щоб виправити скоєне. Чим довше ми наполягаємо, що винен хтось інший, тим довше триває напруження і тим сильніше загострюється ситуація. Набагато краще вчитися зі своїх помилок, виправлятися і йти далі.

Коли помилку робить хтось інший, нам дуже легко показати своє невдоволення. Але мудріше прислухатись до поради Ісуса Христа: «Усе, що хочете, аби робили вам люди, те робіть їм і ви» (Матвія 7:12). Коли ви допускаєтесь помилки, навіть дрібної, вам, мабуть, дуже хочеться, щоб інші виявили до вас співчуття або взагалі не звернули уваги на те, що ви зробили. То чому б і вам не ставитись так само до інших? (Ефесян 4:32).

Згідно з одним словником, помилки є наслідком наших «неправильних суджень, необізнаності або неуважності». Важливо усвідомлювати, що кожен з нас час від часу виявляє такі недоліки. Все ж ми менше помилятимемось, якщо будемо застосовувати принципи з Біблії. Ось деякі з них.

Зверніть увагу на слова, записані в Прислів’я 18:13: «Якщо хтось відповідає, не вислухавши, то це безглуздо і принизливо». Виділіть хоча б трохи часу, щоб вислухати людину та обдумати свою відповідь. Завдяки цьому ви не будете говорити необдумано чи реагувати імпульсивно. Слухайте уважно, і те, що ви почуєте, допоможе вам уникнути неправильних суджень, а, отже, уникнути помилки.

Ще один біблійний принцип звучить так: «Якщо можливо, наскільки це залежить від вас, будьте в мирі з усіма людьми» (Римлян 12:18). Робіть усе можливе, щоб сприяти миру та співпраці. Працюючи з іншими, будьте тактовні, ставтесь до них шанобливо і шукайте нагоди похвалити та підтримати їх. Коли панує така атмосфера, то набагато легше прощати або не звертати уваги на чиїсь незначні проступки. В дусі любові навіть серйозні проблеми вирішуються значно простіше.

Власні помилки можуть навчити нас цінних уроків. Замість того щоб шукати собі виправдання, подумайте про те, яких позитивних рис вам бракує. Можливо, вам потрібно виявляти більше терпіння, доброти або самовладання? А що сказати про лагідність, мир і любов? (Галатів 5:22, 23). В будь-якому разі, ви зрозумієте, як не треба поводитись у майбутньому. Звичайно, не можна бути легковажним і безвідповідальним, але, з іншого боку, не варто занадто перейматися собою і тим, що сталось. Почуття гумору може розрядити напружену ситуацію.

Правильний погляд на помилки допоможе ефективно їх виправляти. Так ми здобудемо внутрішній спокій і мир з іншими. Коли ми стараємося вчитися зі своїх помилок, то стаємо мудрішими і людям легше нас любити. Також це допомагає нам не бути надто самокритичними і не впадати у відчай, коли помиляємося. Якщо ми розуміємо, що інші теж борються з власними помилками, то наші стосунки з ними стають теплішими. А що найважливіше, коли ми вчимось наслідувати Божу любов і його готовність прощати, це приносить нам рясні благословення (Колоссян 3:13).

Чи помилка Маргарет, про яку ми згадували на початку статті, затьмарила радість сімейної зустрічі? Аж ніяк. Всі — особливо Маргарет — посміялися з цього і з’їли страву без макаронів. У внуків лишилися дуже теплі спогади про дідуся й бабусю! Пройшли роки, і тепер вони переповідають своїм дітям історію про незабутню бабусину страву. Зрештою, то була всього лиш помилка...