Від наших читачів
Від наших читачів
Неповні сім’ї Важко передати на словах, наскільки мені сподобалася серія статей «Неповні сім’ї можуть бути щасливими» (8 жовтня 2002 року). Перечитую їх знову і знову! Я одинока мати і виховую двох дітей. Щоразу, коли читаю ці статті, переконуюсь, що можу бути щасливою, бо не полишена сама на себе. Дуже вам дякую!
К. Б., США
Коли чоловік покинув мене з двома дітьми, мені було надзвичайно важко. Я вдячна Єгові, що він чує наші благання і відповідає через такі сердечні статті. Таким чином він запевняє нас у своїй любові й опіці.
Л. Т., Чеська Республіка
Дуже вдячна за ці статті. Роками я доглядала за дітьми вдома, але зараз я одинока мати, тому змушена працювати на роботі. Мені було дуже важко пристосуватись до нових обставин, я почувалась знесиленою. Однак у статтях знайшла необхідне підбадьорення. Вони також вселили в мене надію. Спробую застосувати поміщені там поради, як-от: усе добре планувати й регулярно проводити сімейне біблійне вивчення. Завжди триматиму цей журнал під рукою і буду перечитувати його щоразу, коли відчую знеохочення.
Б. А., США
Чотирнадцять років тому ми з чоловіком розлучились, і відтоді я сама виховую сина та дочку. Загалом хочу подякувати за ваші публікації, але, прочитавши цю серію статей, я була дещо розчарована. Наприклад, там неодноразово вживався вираз «успішне виховання». Я застосовую поради, поміщені на сторінці 11, проте не досягла такого успіху, як мати на тих фотографіях. Успіх у вихованні, я вважаю, не визначається лише тим, чи твоя дитина стала повночасним проповідником або місіонером.
М. Ш., Японія
«Пробудись!» відповідає: Звичайно, про те, чи було виховання успішним, свідчить багато факторів. Ми лише намагалися запропонувати практичні поради, щоб допомогти одиноким батькам долати гнітючі життєві труднощі, й хотіли запевнити, що їхні зусилля не марні. Приклади молодих людей, які вибрали повночасне служіння, були наведені для того, аби показати, що одинокі батьки здатні досягти успіху у побожному вихованні дітей. Ми сподіваємося, що всі батьки, одинокі вони чи ні, продовжуватимуть піклуватися про духовні, емоційні і фізичні потреби своїх дітей.
Голод в Ірландії Дякую за інформативну статтю «Великий голод в Ірландії. Епопея смерті та еміграції» (8 жовтня 2002 року). Під час цього голоду багато ірландців іммігрувало на кораблях до Канади. Чимало з них померло через холеру, тиф та інші хвороби. Немало дітей осиротіли, а деяких усиновили франкомовні родини, які дали їм французькі прізвища. Тому з часом багато людей навіть не знали про своє ірландське походження.
К. С., Канада
Молоді люди запитують Хочу похвалити вас за статтю «Молоді люди запитують... Чому батьки мене не люблять?» (22 вересня 2002 року). Після того як батьки розлучились, у мене почалася сильна депресія. Іноді здавалось, що мені вже ніхто не допоможе. У мене найчудовіші мама і брат, але деколи я почуваюсь, наче у мене відсутня частинка серця, частинка, яку забрав мій батько. Я молилась до Єгови і просила якось зміцнити мене. І саме це зробила ваша стаття. Завдяки їй я стала ліпше почуватись і навчилась давати собі раду з почуттями. Найбільше мені запам’ятався Псалом 27:10, слова якого торкнулися мого серця. Я усвідомила, що Єгова завжди мене любитиме, навіть коли здається, що я нікому не потрібна.
Д. Б., США