Музей дерев’яних хат

Від нашого дописувача в Словаччині

ЧИМАЛО країн дбайливо зберігає пам’ятки своєї історії. Створюються музеї просто неба зі зразками помешкань і господарських будівель давніх часів. У такі музеї з різних місць звозять пам’ятки народної архітектури, щоб сучасне покоління могло познайомитися з життям та естетичними смаками своїх предків.

Відвідаймо один такий музей просто неба. Він розташований у центральній частині Європи, в Оравському краю, що на півночі Словаччини.

Музей Оравського села

Оравський музей просто неба розташований у селі Зуберец. Тут у натуральну величину можна оглянути пам’ятки історичного минулого цього краю. Музей заснували 1967 року, зібравши сюди будинки з 74 поблизьких сіл, віддалених хуторів та окремих господарств. Усі ці будівлі спочатку розбирали, тоді частинами перевозили до музею і вже потім знову збирали докупи.

У музеї можна оглянути 11 господарств, які колись належали як багатим, так і простим мешканцям Орави — старостам, дідичам, заможним господарям чи вбогим селянам, а також ремісникам. У цьому кутку Словаччини люди віками займались головно рільництвом, тримали корів та овець. Тому донині тут збереглися різні господарські будівлі: сінники, стодоли, хліви, пастуші хатини, вівчарні, а також усілякі спіжарні та повітки, збудовані з дерев’яних колод. У музеї можна оглянути вулик, традиційні саморобні інструменти, дзвіницю і дерев’яний костел разом із цвинтарем (звичайно ж не справжнім).

Ми заходимо у типовий оравський будинок. У ньому чотири приміщення: сіни, покій, кухня і комора. Деякі з цих будинків мають неглибокий підвал, викладений з пласких каменів. Стіни, зроблені з тесаних колод, нерідко помальовані білим довкола вікон і дверей. Дахи та їхні майстерно зроблені гребені покриті ґонтом або шалівкою. Чимало хат мають земляну долівку, проте стіни побілені або оббиті гладко відшліфованими дошками. Їсти готували на кухні — тут стояла піч з відкритим вогнем, дим з якої вилітав назовні через комин. Ця ж піч обігрівала покій.

Спільна праця, спільні забави

Усі ці дерев’яні хати служать живим свідченням неперервності давніх традицій і тісних зв’язків між людьми тогочасного суспільства. У давнину деякі роботи виконували гуртом, кількома господарствами, а то й цілими селами. У цих суворих гірських умовах вижити можна було лише в громаді, де кожен охоче допомагав іншому. Цілі родини спільно з сусідами виганяли своїх корів, овець і гусей на пасовиська. У жнива разом, всім селом, працювали на полі, а потім везли врожай на базар. Крім того, уся громада дбала, щоб пасовиська і сільські дороги були в доброму стані.

Селяни важко працювали, але це не позбавляло їх радості. Особливе піднесення панувало у час жнив. Усі тішились також, коли добре доїлась худоба, народжувались телята і ягнята. Тоді над горами лунали пісні й народні мелодії, було чути сопілку, губну гармошку чи акордеон. Узимку дівчата й молодиці сходились скубти гусей: з гусячого пір’я робили подушки і перини.  Чоловіки за роботою розповідали різні історії, а в кінці дня усі йшли на танці. У деяких селах цього краю такі традиції живуть і понині.

Погляд у минуле

Вправні ремісники, котрі зводили ці гарні дерев’яні хати, усе робили згідно з давніми будівельними традиціями, що передавались із діда-прадіда. Майстри вміло використовували місцеві матеріали. Опріч того, вони володіли практичною мудрістю і мали добрий смак, тому старались, щоб хати не порушували гармонії довколишньої природи. Видно, що ці давні майстри вкладали у свої творива серце, ну і, безперечно, знання.

Ось яке враження справили ці будівлі на відомого архітектора Людвіга Міс ван дер Рое: «Кожен удар сокири зроблено зі знанням справи, у кожному ударі по долоті — експресія... Тут зібрано досвід багатьох поколінь. Як же чудово ці будинки свідчать про відчуття матеріалу і силу експресії давніх майстрів! Які ж приємні для ока і гарні ці хати! Вони — ніби відлуння минулих пісень!»

Походжаючи цим музеєм просто неба, ми намагаємось уявити собі людей, які жили в цих хатах і займалися своїми буденними справами. Нам так би хотілось забрати зі собою, у наш сучасний метушливий світ, хоча би часточку атмосфери цього тихого неквапного життя.

[Карта на сторінці 14]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Зуберец

[Ілюстрації на сторінці 15]

1. Дерев’яні хати; 2. всередині дому; 3. сільські музи́ки і танці в національних строях.