Вони пережили теракт у Мумбаї

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІНДІЇ

У МУМБАЇ, колишньому Бомбеї, мешкає понад 18 мільйонів людей, і населення міста постійно зростає. Щодня швидкісними приміськими поїздами у цей мегаполіс добирається близько 6—7 мільйонів осіб. Хтось їде на роботу, а хтось у школу, коледж чи магазини. Туристи прагнуть відвідати визначні місця. У години пік дев’ятивагонні поїзди перевозять приблизно по 5000 пасажирів, хоча розраховані лише на 1710. Саме в такий напружений час 11 липня 2006 року в різних мумбайських поїздах Західної приміської залізниці пролунали вибухи бомб. Менше ніж за 15 хвилин понад 200 людей втратили життя, а понад 800 були поранені.

Чимало Свідків Єгови з 22 місцевих зборів регулярно користуються мумбайською залізницею. Кілька з них під час теракту були в підірваних поїздах. На щастя, ніхто зі Свідків не загинув, але дехто з них отримав серйозні травми. Аніта поверталася з роботи додому у відділенні першого класу. Оскільки вагон був переповнений, вона стояла ближче до дверей, щоб можна було легше вийти. Поїзд мчав на великій швидкості, аж раптом пролунав сильний вибух. Відділення, в якому їхала Аніта, наповнилось чорним димом. Коли вона визирнула з дверей, то побачила, що бокову стінку сусіднього відділення вигнуло під кутом 45 градусів до корпусу вагона. Вона з жахом дивилась, як з нього випадали загиблі люди та окремі частини людських тіл. Наступні кілька секунд здалися Аніті цілою вічністю. Зрештою поїзд зупинився, і вона з іншими пасажирами зіскочила з вагона й побігла подалі від нього. Аніті поталанило, оскільки вона відразу змогла додзвонитись до свого чоловіка Джона. Вже через  кілька хвилин телефонна система міста була перевантажена дзвінками схвильованих людей. До розмови з чоловіком Аніті вдавалося зберігати спокій. Але, говорячи з ним, вона не стрималась і зайшлася плачем. Аніта розповіла Джону, що сталося і попросила приїхати та забрати її. Поки вона чекала, пішов дощ, який поступово змивав важливі докази злочину.

Інший Свідок Єгови на ім’я Клаудіус закінчив роботу трохи швидше. На станції Чарчґейт він сів на поїзд, який відправлявся о 17 годині 18 хвилин. Клаудіус зайшов у відділення першого класу і, шукаючи вільне місце, побачив Джозефа з сусіднього збору. До станції Б’янда, на якій сходив Клаудіус, потрібно було їхати годину, але за приємною розмовою час минав швидко. Згодом втомлений Джозеф задрімав. За одну зупинку до своєї Клаудіус підвівся і почав пробиратись через переповнений вагон до виходу. У цей час Джозеф прокинувся і перехилився через спинку сидіння, щоб попрощатися. Тримаючись за поручні, Клаудіус також нахилився, і це, ймовірно, врятувало йому життя. Адже наступної миті зчинився жахливий гуркіт, вагоном сильно затрясло, він переповнився димом і стало зовсім темно. Клаудіуса кинуло на підлогу між ряди сидінь. У вухах чувся лише дзвін, і йому здалося, що він втратив слух. На місці, де стояв Клаудіус та інші пасажири, зяяла величезна діра. Декого з них викинуло на рейки, інші лежали мертві на підлозі. Це був п’ятий з семи вибухів, які потрясли мумбайську залізницю того трагічного вівторка.

Клаудіуса завезли в лікарню. Увесь його одяг був у крові, однак то була кров інших пасажирів. Порівняно з ними він постраждав не так сильно. У Клаудіуса була пошкоджена барабанна перетинка, йому попекло руку й обсмалило волосся. У лікарні він зустрівся з Джозефом та його дружиною А́нджелою, яка їхала тим же поїздом у відділенні для жінок. Вона була неушкодженою, проте Джозеф мав підбите око і втратив слух. Вони втрьох подякували Єгові за те, що залишилися живими. Клаудіус пригадує, що коли він почав приходити до себе, то насамперед подумав: «Як же безглуздо ганятися за грошима, коли ти у будь-яку хвилину можеш втратити життя!» Він дуже радів, що найважливішим у його житті були взаємини з Єговою.

Незадовго до вибухів на залізниці, Мумбай пережив сильну повінь і низку громадських заворушень. Попри всі ці лиха місцеві Свідки і далі залишаються ревними в служінні. Понад 1700 вісників діляться з людьми чудовою надією на життя у новому світі, де насилля зникне назавжди (Об’явлення 21:1—4).

[Вставка на сторінці 23]

На місці, де стояв Клаудіус, зяяла величезна діра.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Аніта.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Клаудіус.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Джозеф і А́нджела.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 22]

Sebastian D’Souza/​AFP/​Getty Images