Північний прохід між двома океанами
Північний прохід між двома океанами
МОРЕПЛАВЦІ століттями мріяли знайти північний шлях між Атлантичним і Тихим океанами. Але здійсненню їхніх задумів перешкоджала крига, яка робила арктичний маршрут непрохідним.
Чому ж мореплавці так прагнули відкрити короткий шлях між двома океанами? Справа в тому, що в XVI столітті торгові шляхи на Схід — довкола півдня Африки та Південної Америки — контролювала Португалія й Іспанія. Щоб торгувати зі Сходом, купці з інших країн були змушені шукати північних маршрутів. Тому багато країн організовували свої експедиції.
Англія. У 1553 році з Англії вирушила перша експедиція, яку очолив сер Х’ю Віллоубі та Річард Ченслор. Коли через шторм їхні судна загубилися і пішли нарізно, Віллоубі був змушений перезимувати на безлюдному узбережжі Кольського півострова, що на далекій півночі Росії. Оскільки він і його команда не були готові до таких суворих умов, то всі загинули. Ченслор доплив до Архангельська, а звідти на запрошення російського царя Івана Грозного відправився до Москви. Ченслор не знайшов північного шляху до Азії, зате йому вдалося налагодити торгівлю між Англію і Росією.
Голландія. У 1594 році Віллем Баренц під час своєї першої експедиції доплив до Нової Землі. У третю експедицію він відправився в 1596 році. Але біля південної частини цього російського архіпелагу його корабель потрапив у крижаний полон і був цілковито пошкоджений. Тож команда Баренца вирішила провести зиму на Новій Землі. Вони спорудили укриття з колод, принесених хвилями, і всю зиму харчувалися м’ясом білих ведмедів. Команда повернулась додому на двох маленьких човнах, а сам Баренц загинув.
Росія. Російські мандрівники серйозно займалися дослідженням Сибіру та Далекого Сходу. Лише за 60 років (1581—1641 роки) вони просунулися від Уральських гір до Тихого океану. Приблизно в той час козаки річками Сибіру допливали аж до Північного
Льодовитого океану. Саме вони проголосили Сибір територією Росії і першими стали плавати вздовж північно-східних берегів Сибіру. У 1648 році російські кораблі пройшли протокою, яка сьогодні носить ім’я датського мореплавця Вітуса Беринга.Подальші експедиції
З 1733 до 1743 року під командуванням Беринга проводились розвідки російських узбереж Північного Льодовитого та Тихого океанів. У них брало участь сім експедиційних загонів, загалом майже тисяча чоловіків. Їхні кораблі раз за разом потрапляли у крижані пастки, і багато моряків гинуло. Однак мореплавцям вдалося нанести на карту майже все арктичне узбережжя. Зібрані дані — в тому числі таблиці, виміри глибин біля берегів та інформація про стан криги — виявились безцінними для наступних дослідників Арктики.
Зазвичай арктичні подорожі здійснювалися на дерев’яних суднах. Але під час експедиції Беринга стало очевидним, що ці судна зовсім не годяться для плавання Північним морським шляхом *. У 1778 році того ж висновку дійшов британський мореплавець Джеймс Кук. Коли його команда, пройшовши через Берингову протоку, поплила далі на захід, шлях їй заступили суцільна плавуча крига. І лише через сто років шведському досліднику Нільсу Адольфу Еріку Норденшельду вдалося подолати Північний прохід на пароплаві.
Російські дослідники
Після революції 1917 року в арктичних водах Росії мали право плавати лише радянські судна. З 1930-х років Радянський Союз освоїв Північний морський шлях і побудував порти для зв’язку з новими промисловими поселеннями. Тож російський флот здобув великий досвід у підкоренні Арктики.
Протягом «холодної війни» Північний морський шлях був закритий для іноземних суден. Але сьогодні після політичних реформ і переходу на ринкову економіку Росія відкрила цей шлях для іноземних кораблів. І користь від цього справді величезна.
Влітку 2009 року два німецьких вантажних судна, прямуючи до Голландії, попливли через Берингову протоку на захід вздовж північних берегів Азії та Європи. Вперше судна іноземної компанії пройшли весь Північний морський шлях. Завдяки новому маршруту вони пропливли на 5560 кілометрів менше, скоротивши подорож на десять днів. За підрахунками компанії, лише на одному кораблі вдалося заощадити близько 300 000 євро.
Сьогодні крига Північного Льодовитого океану тане з небувалою швидкістю. Через це кожного літа великі простори океану стають судноплавними *. Якщо крига й далі танутиме такими темпами, то це стане серйозною екологічною проблемою. Але водночас кораблі зможуть уникати мілководь вздовж берегів Росії і плавати прямим маршрутом між Атлантичним і Тихим океанами.
[Примітки]
^ абз. 9 Північним морським шляхом в Росії називають Північно-Східний прохід.
^ абз. 14 Завдяки цьому та іншим факторам тривалість арктичної навігації у східних водах зросла втричі, а в західних — більш як вдвічі.
[Карта на сторінці 15]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
МАРШРУТИ
Х’ю Віллоубі та Річарда Ченслора
Віллема Баренца
Вітуса Беринга
Нільса Адольфа Еріка Норденшельда
Межі льоду
[Карта]
ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ ОКЕАН
Північний полюс
Межа постійного льодового покриву
Межа пакового льоду влітку
Межа пакового льоду взимку
ПІВНІЧНЕ ПОЛЯРНЕ КОЛО
ШВЕЦІЯ
ГРЕНЛАНДІЯ
КАНАДА
АЛЯСКА
Берингова протока
РОСІЯ
СИБІР
УРАЛЬСЬКІ ГОРИ
Нова Земля
Кольський півострів
Архангельск
МОСКВА
[Ілюстрація на сторінці 16]
Крига Північного Льодовитого океану тане з небувалою швидкістю
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 14]
Library and Archives Canada/Samuel Gurney Cresswell collection/C-016105