У 2010 році, коли у Мексиканській затоці вибухнула й затонула нафтова платформа, у воду потрапило понад 800 мільйонів літрів сирої нафти. Однак через кілька місяців концентрація нафти у воді значно знизилася. Завдяки чому?

Поміркуйте. Наукові дослідження виявили, що чимало видів морських бактерій здатні руйнувати довгі карбонові ланцюги у молекулах сполук, що входять до складу нафти. Професор Террі Хейзен, спеціаліст з екологічної мікробіології, називає ці організми «самонавідними протинафтовими торпедами». Очищення води у Мексиканській затоці до певної міри відбулося саме завдяки цим організмам.

«В принципі немає нічого дивного у тому, що в морях живуть мікроби-нафтожери»,— йдеться у повідомленні Бі-Бі-Сі на цю тему. Зрештою, «нафта просочувалась крізь дно океану у воду» з прадавніх часів.

Слід визнати, що зусилля людей, спрямовані на усунення нафтових плям, приносять результати. І все ж заходи з очищення води від нафти, хоча й продиктовані найкращими спонуками, більше шкодять, ніж допомагають. Застосування хімічних диспергаторів перешкоджає природному процесу розщеплення нафти. Крім того, ці хімікати є токсичними і завдають тривалої шкоди довкіллю. А от природні засоби розщеплення нафти, такі, як «мікроби-нафтожери», допомагають морю очистити себе без негативних наслідків, до яких призводять дії людей *.

Як ви вважаєте? Здатність морських мікроорганізмів розщеплювати нафту — результат еволюції чи задуму?