ЧИ ТРЕБА вживати Боже ім’я у Біблії? Бог, очевидно, вважає, що так. Адже в оригіналі єврейського тексту, який зазвичай називають Старим Завітом, Боже ім’я, представлене тетраграмою *, трапляється майже 7000 разів.

Біблеїсти визнають, що Боже особисте ім’я з’являється у Старому Завіті, або Єврейських Писаннях. Однак багато хто переконаний, що цього імені не було в грецьких оригіналах Нового Завіту.

Що ж роблять перекладачі, коли у Новому Завіті письменник цитує уривки зі Старого, в яких міститься тетраграма? Більшість перекладачів у таких місцях замість Божого особистого імені вживають слово «Господь». «Переклад нового світу Святого Письма» не дотримується такої поширеної традиції. У ньому ім’я Єгова з’являється 237 разів у Християнських Грецьких Писаннях, тобто в Новому Завіті.

З якими проблемами стикаються перекладачі, коли вирішують, чи вживати Боже ім’я в Новому Завіті? Чи існують вагомі підстави для того, щоб Боже ім’я з’являлося у цій частині Святого Письма?  Яке значення для вас має те, що Боже ім’я трапляється в Біблії?

Доступні сьогодні рукописи Нового Завіту не є оригіналами. Манускрипти, власноруч написані Матвієм, Іваном, Павлом та іншими, часто використовувались і тому швидко знищилися. Однак з них робили копії, а коли ті виходили з ужитку — виготовляли нові. Нині існують тисячі копій Нового Завіту. Більшість із них зроблено щонайменше через два століття після написання оригіналів. На той час переписувачі або заміняли тетраграму словом Ку́ріос чи Ки́ріос (грецький відповідник слова «Господь»), або копіювали манускрипти, в яких вже була така заміна *.

З огляду на все це перекладач повинен з’ясувати, чи є вагомі докази того, що тетраграма вживалася в оригінальних грецьких рукописах. Чи такі докази взагалі існують? Розгляньте наведені нижче аргументи.

• Ісус уживав Боже ім’я, коли цитував Старий Завіт або читав з нього (Повторення Закону 6:13, 16; 8:3; Псалом 110:1; Ісаї 61:1, 2; Матвія 4:4, 7, 10; 22:44; Луки 4:16—21). У часи Ісуса й апостолів примірники єврейського тексту містили тетраграму. Її можна зустріти в єврейських текстах і сьогодні. Однак протягом багатьох сторіч вчені думали, що в Септуагінті, грецькому перекладі Старого Завіту, а також у рукописах Нового Завіту її не було. Аж ось у середині XX століття до рук вчених потрапили надзвичайно старі уривки грецької Септуагінти, якою послуговувались ще в дні Ісуса. Вони містили Боже особисте ім’я, написане єврейськими літерами.

• Ісус не тільки сам уживав Боже ім’я, а й відкривав його іншим. У молитві до Бога він сказав: «Я виявив твоє  ім’я людям, яких ти дав мені зі світу». Ім’я самого Ісуса означає «Єгова є спасіння» (Івана 17:6, 11, 12, 26).

• У Грецьких Писаннях вживається скорочена форма Божого імені. В Об’явленні 19:1, 3, 4, 6 Боже ім’я є складовою вислову «Алілуя», який буквально означає «Вихваляйте Яг!». Яг — це скорочена форма імені Єгова.

• Юдейські джерела вказують на те, що євреї-християни використовували Боже ім’я у своїх працях. У Тосефті, збірці усних законів, укладеній приблизно в 300 році н. е., говориться про те, що робити в суботу з писаннями християн: «Книги євангелістів та книги мінім [вважається, що це християни з євреїв] не треба рятувати від вогню. Нехай ці книги горять там, де вони є... разом з Божим Ім’ям в них». У тому самому джерелі цитуються слова раббі Йосе з Галілеї, який жив на початку II століття н. е. Він говорив, що в інші дні тижня «з них [писань християн] слід вирізати Боже Ім’я і ховати ці вирізки, а решту спалювати». Отже, юдеї, які жили у II столітті н. е., засвідчили, що християни вживали ім’я Єгови у своїх писаннях.

Чи «Переклад нового світу» — єдиний переклад, який повернув Боже ім’я в основний текст Грецьких Писань? Ні. На основі вищенаведених доказів багато перекладачів Біблії зрозуміли, що в перекладах Нового Завіту потрібно вживати ім’я Бога.

Наприклад, чимало перекладів Нового Завіту мовами народів Азії, Америки, Африки та островів Тихого океану вільно вживають Боже ім’я (дивіться перелік на сторінці 21). Деякі з цих перекладів з’явилися нещодавно. Приміром, у Новому Завіті мовою ротума (1999 рік) форма Божого імені «Jihova» вживається 51 раз у 48 віршах, а в перекладі тоба-батакською мовою (1989 рік), якою розмовляють в Індонезії, форма «Jahowa» вживається 110 разів. Боже ім’я міститься також в іспанських, німецьких, французьких та інших перекладах європейськими мовами. Наприклад, Пабло Бессон, який переклав Новий Завіт іспанською на початку XX сторіччя, вжив ім’я Єгова в Юди 14 і близько 100 разів у примітках до віршів, де воно мало би з’являтись.

 Ось кілька перекладів європейськими мовами, де вживається Боже ім’я в Новому Завіті:

• «Святе письмо Старого і Нового завіту» («Sveto pismo Staroga i Novoga uvita») Івана Матія Шкаріча (хорватською мовою, 1860);

• «Друге Євангеліє св. Матвія» («O Evangelho Segundo S. Mattheus») падре Сантанни (португальською мовою, 1909);

• «Листи Нового Завіту» («The New Testament Letters») Дж. В. К. Венда, єпископа Лондона (англійською мовою, 1946);

• «Біблія Шуракі» («Bible de Chouraqui», французькою мовою, 1985);

• «Новий Завіт у перекладі Чіа Лайоша. Друге видання» («Az új Testamentum Csia Lajos fordítása szerint. Második kiadás», угорською мовою, 1997);

• «Новий Завіт з примітками» («Neues Testament mit Anmerkungen»), Гайнца Шумахера (німецькою мовою, 2002).

У передмові до одного популярного перекладу («New Living Translation», 2004) після підзаголовка «Переклад Божих імен» говорилося: «В основному ми переклали тетраграму (ЙГВГ) словом “ГОСПОДЬ”, використавши зменшені великі літери, як це робить більшість перекладів англійською мовою. Завдяки цьому видно різницю між тетраграмою та ім’ям ʹадонай, яке ми передали як “Господь”». А стосовно Нового Завіту там сказано: «Грецьке слово куріос  послідовно перекладено як “Господь”, за винятком прямих цитат зі Старого Завіту, в яких воно передано як “ГОСПОДЬ” (зменшеними великими літерами)» (курсив наш). Тож перекладачі цієї Біблії визнають, що в Новому Завіті у цитатах зі Старого потрібно якимсь чином передавати тетраграму (ЙГВГ).

А в словнику «Анкор Байбл» у підзаголовку «Тетраграма в Новому Завіті» зроблено таке цікаве зауваження: «Існують підстави вважати, що тетраграма, тобто Боже ім’я, Ягве, містилася в деяких або в усіх цитатах С[тарого] З[авіту], які вжито в перших примірниках Н[ового] З[авіту]». Біблеїст Джордж Говард каже: «Оскільки в екземплярах грецької Біблії [Септуагінти], якою послуговувалась рання церква, вживалася тетраграма, розсудливо також вважати, що новозавітні письменники, цитуючи зі Святого Письма, зберігали тетраграму в біблійному тексті».

Отже, «Переклад нового світу» був не першим перекладом Біблії, котрий вжив Боже ім’я у Новому Завіті. Подібно до судді, якому потрібно прийняти рішення у справі, в котрій немає живих свідків, комітет цього перекладу Біблії ретельно зважував усі наявні факти. На основі цих фактів члени комітету вирішили включити ім’я Єгова у переклад Християнських Грецьких Писань. Розгляньмо дві вагомі підстави для цього.

1) Перекладачі переконані, що Християнські Грецькі Писання були додані до священних Єврейських Писань і є їхнім натхненим продовженням. Тому, на їхню думку, несподіване зникнення імені Єгова з тексту Грецьких Писань є непослідовним.

Чому це розсудливий висновок? Приблизно в середині I століття н. е. учень Яків промовив до старійшин у Єрусалимі: «Симон докладно розповів, як Бог уперше звернув увагу на інші народи, щоб вибрати з них народ для свого імені» (Дії 15:14). Хіба логічно думати, що Яків сказав би щось подібне, якби ніхто в I сторіччі не знав Божого імені?

2) Коли знайшли копії Септуагінти, які містили Боже ім’я замість слова Ки́ріос (Господь), перекладачі зрозуміли, що за днів Ісуса копії ранніх Писань грецькою і, звичайно ж, єврейською мовами містили Боже ім’я.

Схоже, що богозневажна традиція усувати Боже ім’я з грецьких рукописів розвинулась після часів Ісуса. Як ви вважаєте, чи Ісус та його апостоли підтримували б таку традицію? (Матвія 15:6—9).

Поза всяким сумнівом, сама Біблія дає незаперечні свідчення того, що ранні християни вживали Боже ім’я у своїх писаннях, особливо коли цитували уривки зі Старого Завіту, де містилося це ім’я. Тому перекладачі, які працювали над «Перекладом нового світу», мали всі підстави повернути Боже ім’я Єгова на його місце у Християнських Грецьких Писаннях.

Яке значення ця інформація має для вас? Цитуючи Єврейські Писання, апостол Павло нагадав християнам у Римі: «Кожен, хто кличе ім’я Єгови, буде спасенний». Потім він запитав: «Як будуть кликати того, в кого не повірили? А як повірять в того, про кого не чули?» (Римлян 10:13, 14; Йоіла 3:5). Переклади Біблії, які вживають Боже ім’я там, де воно має бути, допомагають нам наближатись до Бога (Якова 4:8). Яка ж велика честь знати і кликати Боже особисте ім’я — Єгова!