Читачі запитують

Чому Бог обіцяє дати людям вічне життя?

▪ У Біблії сказано, що Бог дає нам можливість отримати «вічне життя» (Івана 6:40). Що спонукало Бога це зробити? Чи керувався він лише справедливістю?

Бути справедливим означає ставитись до інших чесно і відповідно до того, на що вони заслуговують. Чи заслуговуємо ми життя? Ні, адже Біблія каже: «Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила» (Екклезіяста 7:20). Гріх вимагає покарання. Бог попередив першого чоловіка, Адама, що, скоївши гріх, він конче помре (Буття 2:17). Пізніше апостол Павло під натхненням написав: «Плата за гріх — смерть» (Римлян 6:23). Якщо ми, Адамові нащадки, заслуговуємо смерті, чому ж тоді Бог дає нам надію на вічне життя?

Вічне життя — це «великий дар», який свідчить про всеосяжність і глибину Божої любові та Божу незаслужену доброту. Біблія каже: «Всі люди згрішили й не можуть віддзеркалювати Божу славу. Але Бог наділив їх великим даром, коли завдяки своїй незаслуженій доброті визнав їх праведними, давши їм визволення на основі викупу, який заплатив Христос Ісус» (Римлян 3:23, 24).

Хоча всі ми приречені на смерть, Бог вирішив подарувати вічне життя тим, хто любить його. Чи це не суперечить справедливості Бога? У Біблії написано: «Що ж скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні! Адже він говорить Мойсею: “Над ким захочу змилосердитися, над тим і змилосерджусь. І кому захочу співчувати, тому й співчуватиму”... Людино, хто ж ти така, щоб зухвало відповідати Богу?» (Римлян 9:14—20).

У деяких країнах правитель або суддя може помилувати злочинця, котрий відбуває суворе покарання. Якщо правопорушник піддається виправним заходам і змінює свою поведінку, покарання можуть пом’якшити або навіть скасувати. Прийнявши таке рішення, суддя виявляє незаслужену доброту.

Так само Єгова вирішив звільнити грішників від заслуженого покарання. Спонуканий ніжними почуттями, Бог дарує вічне життя усім, хто любить його та дотримується його норм. Біблія каже: «Бог дійсно неупереджений і в кожному народі йому до вподоби той, хто боїться його та чинить праведність» (Дії 10:34, 35).

Найбільшу любов Бог виявив тоді, коли послав свого Сина, аби той зазнав страждань і помер за нас. Ось що сказав Ісус про свого Батька: «Бог так полюбив світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Івана 3:16).

Незалежно від того, яким було наше минуле, Єгова приймає нас, якщо ми любимо його і виконуємо його волю. Отже, Єгова дав надію на вічне життя, оскільки він виявляє до нас незаслужену доброту та любов.

[Вставка на сторінці 29]

Творець виявляє до нас незаслужену доброту та любов