За який подарунок ви були б особливо вдячні? Безсумнівно, більшість людей дуже радіє подарункам, які їм дають з любові, а не з почуття обов’язку. Справді, спонуки мають велике значення, особливо для тієї людини, яка отримує дарунок. Але найголовніше те, що наші спонуки дуже важливі для Бога. Розгляньмо натхнені Богом слова апостола Павла з 2 Коринфян 9:7.

Чому Павло записав ці слова? Він хотів заохотити коринфських християн надати матеріальну допомогу одновірцям з Юдеї, які потрапили у скрутне становище. Чи він змушував до цього коринфян? Зовсім ні. Павло говорить: «Нехай кожен робить так, як постановив у серці, а не з примусу чи неохоче, оскільки Бог любить того, хто дає з радістю». Поміркуймо над цією порадою.

«Так, як постановив у серці». Павло каже, що справжній християнин дає, оскільки так вирішив «у серці». Крім того, він роздумує про потреби одновірців. Як зауважив один біблеїст, у мові оригіналу слово «постановив» «містить думку про наперед прийняте рішення щось зробити». Тож християнин розмірковує, чого потребують одновірці і що він може для них зробити (1 Івана 3:17).

«Не з примусу чи неохоче». Павло звертає увагу на те, що іноді люди дають проти власної волі або з неохочим духом, але такого не має бути серед правдивих християн. Грецький вислів, перекладений як «неохоче», буквально означає «через смуток, або журбу». Згідно з одним довідником, у того, хто дає неохоче, «серце переповнене смутком, бо треба розстатися з грішми». Він дає іншим, тому що почувається вимушеним це зробити. Кому ж приємно отримувати щось від людини, яка дарує неохоче або з примусу?

«Бог любить того, хто дає з радістю». Як каже Павло, коли християнин хоче дати щось іншим, він має робити це з радістю. Дійсно, якщо людина дає з добрих спонук, то відчуває щастя (Дії 20:35). Вона не може приховати своєї радості. По суті, вислів «з радістю» добре описує як внутрішній стан людини, так і почуття, які виявляються в її словах і ділах. Той, хто дає нам з радістю, зворушує наше серце. Він також потішає серце Бога. В одному перекладі Біблії англійською мовою цей вірш звучить так: «Бог любить людей, які люблять давати» («Contemporary English Version»).

Записані під Божим натхненням слова апостола Павла містять важливий принцип, яким мають керуватися християни. Хоч би що ми давали іншим — свій час, сили чи матеріальні засоби,— робімо це з власного бажання і з радістю, виявляючи щедрість особливо до нужденних людей. Так ми не лише станемо щасливими, але й наблизимось до Бога, адже він «любить того, хто дає з радістю».