ЦЕЙ скарб знайшли у березні 1961 року. Він був загорнутий в очеретяну мату і захований у щілині. Скарб налічував понад 400 предметів, більшість з яких виготовлені з міді. Серед них: корони, скіпетри, різні інструменти, булави та інша зброя. Скарб цікавий також для тих, хто читає Біблію, адже в книзі Буття 4:22 згадано про Тувалкаїна, який «кував всіляку мідь та залізо».

Не до кінця з’ясовані походження та історія того скарбу. Однак він свідчить, що в краях, згаданих у Біблії, з найдавніших часів добували, виплавляли та обробляли мідь.

Коли ізраїльтяни були готові увійти в Обіцяний край, Мойсей сказав їм: «З його гір добуватимеш мідь» (Повторення Закону 8:7—9). В Ізраїлі та Йорданії археологи виявили декілька стародавніх копалень і місць, де плавили мідь, серед яких Фейнан, Тімна і Кірбат ен-Нахас. Що нам відомо про ці місцевості?

Околиці Фейнану та Тімни всіяні неглибокими ямами, з яких протягом принаймні двох тисяч років добували мідь. Навіть за нашого часу тут можна знайти зеленуваті камінці, які містять мідну руду. Стародавні рудокопи докладали багато зусиль, щоб видовбувати кам’яними знаряддями мідну руду, яку легко було бачити в прошарках породи. Вибравши всю руду, вони за допомогою металевих знарядь заглиблювались далі, розширюючи виробку та прокопуючи глибокі шурфи і тунелі. У біблійній книзі Йова міститься опис такої праці рудокопів (Йова 28:2—11). Це була важка фізична праця. Скажімо, від третього до п’ятого сторіччя нашої ери римська влада засилала для покарання закоренілих злочинців та різних в’язнів на мідні копальні у Фейнані.

У Кірбат ен-Нахасі (означає «Мідні руїни») знайшли величезні купи шлаку, а це свідчить, що там проводився інтенсивний промисловий видобуток міді. Науковці впевнені, що туди завозили руду з поблизьких копалень — із Фейнану і Тімни. Щоб  отримати мідь, потрібно було плавити руду при температурі 1200°C упродовж восьми — десяти годин. При цьому використовували труби та міхи для нагнітання повітря. З п’яти кілограмів руди зазвичай отримували приблизно кілограм мідних злитків, з яких можна було виробляти різні речі.

На горі Сінай Бог Єгова конкретно вказав, що для будівництва скинії треба використовувати всі доступні в цій місцевості блискучі метали. Пізніше, згідно із тими самими вказівками, був побудований храм в Єрусалимі (Вихід, розділ 27). Ізраїльтяни ще до переселення в Єгипет, мабуть, мали деякі уявлення про обробку металів або ж познайомилися з цим у тій країні. Наприклад, під час виходу з Єгипту вони зуміли виготовити лите теля. Давні євреї також виплавляли багато предметів для скинії, як-от велику умивальницю, посуд, лопатки та виделки (Вихід 32:4).

Згодом, подорожуючи пустелею, ймовірно біля Пунону (можливо, нині Фейнан), в місцевості, багатій на мідь, народ нарікав через манну і нестачу води. За це Єгова їх покарав, наславши отруйних змій, унаслідок чого багато людей померло. Коли ізраїльтяни покаялися, Мойсей благав за них Єгову. Тоді Бог звелів Мойсею виготовити мідного змія і підняти його високо на стовпі. У Біблії читаємо: «І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія — і жив» (Числа 21:4—10; 33:43).

Цар Соломон в оздобленні Єрусалимського храму використав величезну кількість міді. Більшість з неї зібрав його батько Давид під час військових походів у Сирію (1 Хронік 18:6—8). Мідне «лите море» — великий басейн, у якому милися священики,— вміщало 66 000 літрів води і важило майже 30 тонн (1 Царів 7:23—26, 44—46). Крім того, при вході у храм стояли два колосальні мідні стовпи. У висоту вони сягали 8 метрів, а зверху на них були поміщені капітелі (верхня частина колони) заввишки 2,2 метри. Стовпи були порожнистими і мали стінки завтовшки 7,5 сантиметра, їхній діаметр становив 1,7 метра. (1 Царів 7:15, 16; 2 Хронік 4:17). Важко собі уявити, скільки міді пішло на виготовлення цих речей.

За біблійних часів мідь також широко використовувалась у повсякденному житті. Наприклад, мідь ішла на виготовлення зброї, кайданів, музичних інструментів і дверей (1 Самуїла 17:5, 6; 2 Царів 25:7; 1 Хронік 15:19; Псалом 107:16). Ісус говорив про мідні гроші в гаманці, а апостол Павло згадував «Олександра, мідника» (Матвія 10:9; 2 Тимофія 4:14).

Археологи та інші фахівці з історії досі не до кінця з’ясували, звідки у біблійні часи було стільки міді, так само, як не повністю розкрита таємниця Скарбу Нагал-Мішмару. Але історичні факти, як і сама Біблія, свідчать, що ізраїльтяни успадкували справді «Край хороший», про який було сказано: «З його гір добуватимеш мідь» (Повторення Закону 8:7—9).