ЦІ СЛОВА апостол Павло написав одновірцям у Римі приблизно 56 року н. е. Біблія не каже, чи він здійснив цю подорож до Іспанії. Хоч би як там було, завдяки зусиллям Павла або інших християнських місіонерів добра новина з Божого Слова, Біблії, прийшла в Іспанію вже на початку II століття.

За короткий період в Іспанії утворилися християнські громади, які ставали дедалі численнішими. Тож не дивно, що в II столітті там потрібна була Біблія латинською мовою. На той час Іспанія вже давно перебувала під римським пануванням і латинська мова була загальноприйнятою на всій території величезної Римської імперії.

Перші християни в Іспанії зробили кілька перекладів латинською мовою, які мають збірну назву «Vetus Latina Hispana». Ці старолатинські переклади Біблії були поширені на території сучасної Іспанії впродовж довгого часу, аж поки на початку V століття не з’явився знаменитий переклад Ієроніма — латинська Вульгата.

Цей переклад був зроблений у Віфлеємі (Палестина) і потрапив до Іспанії дуже швидко. Один заможний дослідник Біблії, на ім’я Луциній, довідавшись, що Ієронім працює над латинським перекладом Біблії, захотів якнайшвидше мати власну копію. Він відправив у Віфлеєм шістьох переписувачів, котрі мали зробити копію і привезти її до Іспанії. Протягом подальших століть Вульгата поступово витісняла старолатинські переклади. Отже, завдяки різним латинським перекладам жителі Іспанії могли читати і розуміти Біблію. Але Римська імперія впала, і виникла потреба в перекладах іншими мовами.

У V столітті Іспанію завоювали вестготи та інші германські племена і принесли на Піренейський півострів готську мову. Завойовники сповідували аріанство — напрямок у християнстві, який заперечував вчення про Трійцю. Вони також мали власний переклад Святого Письма — Готську Біблію Вульфіли. Однак мешканці Іспанії користувалися нею лише до кінця VI століття, коли король вестготів Реккаред зрікся аріанства і став католиком. Після він наказав зібрати і знищити всі аріанські книги, серед яких була і Біблія Вульфіли. Унаслідок цього в Іспанії зникли всі тексти готською мовою.

А втім, ніщо не могло стати на заваді Божому Слову. Окрім готської мови, населення Іспанії розмовляло латинським діалектом, від якого пізніше утворилися сучасні романські мови, поширені тепер на Піренейському півострові *. Найдавнішою з писемних пам’яток на латинському діалекті вважаються вестготські сланцеві дощечки, датовані приблизно VI—VII сторіччями.  На цих сланцевих дощечках або на їхніх фрагментах накреслені уривки з Псалмів та Євангелій. Приміром, на одній дощечці міститься весь 16-й псалом.

Той факт, що біблійні уривки були записані на звичайних дощечках, свідчить про те, що Боже Слово читали і переписували прості люди. Очевидно, ці біблійні тексти використовували вчителі, коли навчали дітей читати і писати. Дощечки зі сланцю були дешевими на відміну від дорогого пергаменту, який використовувався в ілюстрованих Бібліях, що виготовляли в середньовічних монастирях.

Одна з таких ілюстрованих Біблій зберігається в базиліці Святого Ісидора, що в місті Леоні (Іспанія). Вона датована 960 роком і містить 516 сторінок розміром 34 на 47 сантиметрів та важить приблизно 18 кілограмів. Інший безцінний рукопис, який тепер зберігається у Ватиканській бібліотеці,— Ріпольська Біблія (приблизно 1020 рік). Це одне з найрозкішніших видань Біблії епохи середньовіччя. Виготовлення такого витвору мистецтва вимагало багато сил і часу. Наприклад, над оформленням заголовної літери монах міг працювати цілий день, а над оформленням титульної сторінки — цілий тиждень. Хоча такі Біблії були дуже коштовними, вони мало сприяли поширенню звістки з Божого Слова серед простих людей.

На початку VIII століття араби завоювали Піренейський півострів і почали насаджувати в Іспанії свою мову. Унаслідок цього на завойованих територіях арабська мова поступово витісняла латинську, і необхідний був новий переклад Біблії.

У середньовічній Іспанії з’явилося чимало арабських перекладів Біблії, а здебільшого Євангелій. Очевидно, у VIII столітті єпископ Іоанн Севільський переклав арабською цілу Біблію. На жаль, більшість перекладів було втрачено. До нас дійшов єдиний переклад  Євангелій арабською мовою, датований серединою X століття, який зберігається в Леонському соборі (Іспанія).

У XIII сторіччі, в епоху пізнього середньовіччя, на Піренейському півострові почала формуватися кастильська, тобто іспанська, мова. Ця нова мова згодом значно посприяла поширенню Божого Слова *. Перший переклад біблійного уривка іспанською з’явився у творі «Заморські діяння» («La Fazienda de Ultra Mar»), написаному на початку XIII століття. У ньому розповідається про подорож в Ізраїль і містяться уривки з П’ятикнижжя, інших книг Єврейських Писань, а також з Євангелій і послань апостолів.

Церква не схвалювала цей переклад. У 1234 році відбувся Таррагонський собор, який постановив, що всі Біблії іспанською або її частини слід було віддавати священикам, котрі мали їх спалити. На щастя, цей указ не зупинив праці перекладу Біблії. Король Альфонс X (1252—1284), який вважається основоположником іспанської літературної мови, прагнув, щоб з’явився переклад Святого Письма його рідною мовою, і зробив для цього все необхідне. До іспанських перекладів того часу належала так звана Доальфонсова Біблія («Biblia Prealfonsina»), а також Біблія короля Альфонса («Biblia Alfonsina»), що з’явилася трохи пізніше і стала найповнішим перекладом Біблії іспанською.

Обидва переклади сприяли встановленню і збагаченню новосформованої іспанської мови. Ось як висловився про Доальфонсову Біблію вчений Томас Монтгомері: «З огляду на точність перекладу і красу мови, це чудова праця... Мова перекладу легка і зрозуміла. Саме таким мав бути переклад, призначений для читачів Біблії, що не знали латинської мови».

Однак ці ранні іспанські переклади Біблії робилися з латинської Вульгати, а не з манускриптів, написаних мовами оригіналу. Починаючи з XIV сторіччя єврейські вчені зробили кілька перекладів Єврейських Писань безпосередньо з давньоєврейської на іспанську. На той час в Іспанії проживала найбільша в Європі єврейська громада, і єврейські перекладачі могли користуватися достовірними давньоєврейськими рукописами *.

Відомою працею цих вчених є «Біблія Альби», що була завершена у XV столітті. Знаменитий іспанський вельможа Луіс де Гусман замовив рабину Моше Арагелю переклад Біблії кастильською, тобто літературною іспанською мовою. Цей вельможа навів дві причини, чому він хоче мати такий переклад. Він сказав, що, по-перше, «наші переклади Біблії романською мовою дуже неточні» і, по-друге, «для таких людей, як ми, конче потрібно, аби на полях були примітки до важкозрозумілих уривків». Отже, тоді люди щиро прагнули читати і розуміти Біблію. Крім того, вчинок Луіса де Гусмана свідчить про те, що Святе Письмо іспанською мовою було досить поширене в Іспанії.

 Завдяки праці середньовічних перекладачів і переписувачів освічені жителі Іспанії могли вільно читати Біблію рідною мовою. Як зауважив історик Хуан Ортс Гонсалес, «ще до часів Мартіна Лютера іспанці знали Біблію набагато ліпше від жителів Німеччини та Англії».

А втім, наприкінці XV століття іспанська інквізиція заборонила перекладати Святе Письмо мовами простого народу і навіть мати власний примірник Біблії. Для праці перекладу Біблії в Іспанії настали похмурі часи. Пройшло аж триста років, перш ніж заборону було знято. У той важкий період відважні перекладачі зробили за кордоном кілька перекладів Біблії і таємно ввезли їх в Іспанію *.

Упродовж віків противники в різний спосіб перешкоджали праці біблійного перекладу в середньовічній Іспанії. Однак вони не змогли заглушити Слово Всемогутнього Бога (Псалом 83:2; 94:20).

Невтомна праця багатьох вчених принесла чудові плоди — Біблія поширилася в середньовічній Іспанії і стала невід’ємною частиною її історії. Сучасні перекладачі наслідують цих першопрохідців у галузі перекладу, які зробили Святе Письмо доступним латинською, готською, арабською та іспанською мовами. Завдяки їхнім зусиллям мільйони іспаномовних людей можуть читати Боже Слово своєю рідною мовою, і воно зворушує їхні серця.