МАРІЮ проймає нестерпний біль, і, знесилена, вона опускається навколішки. В її вухах досі звучить передсмертний крик сина, життя якого обірвалося після довгих годин нестерпних страждань. Небо стемніло в полудень. Шалено трясеться земля (Матвія 27:45, 51). Марія, мабуть, розуміє, що смерть Ісуса Христа завдала найбільшого болю Єгові, і тепер він показує це людям.

Після обіду розсіюється пітьма, що огорнула Голгофу (назва цього місця означає «Череп»). Марія залишається там, вона оплакує свого сина (Івана 19:17, 25). Вона поринає у спогади. Можливо, Марія згадує, як 33 роки тому вони з Йосипом принесли своє дорогоцінне немовля в Єрусалимський храм, щоб показати Єгові. Літній чоловік, на ім’я Симеон, під Божим натхненням прорік, що Ісус здійснить великі діла, а також додав, що одного дня її прошиє біль, наче довгий меч (Луки 2:25—35). І лише тепер, у цю важку хвилину, Марія розуміє все значення цих слів.

Багато хто погодиться, що нема страшнішої і болючішої втрати, ніж смерть рідної дитини. Смерть — лютий ворог, вона в тій чи іншій мірі завдає ран кожному (Римлян 5:12; 1 Коринфян 15:26). Чи можливо знести біль від цих ран? Розгляньмо, яким було життя Марії від початку Ісусового служіння до його смерті і трохи після цього, а також довідаймось, як віра допомогла їй знести біль, що, наче меч, прошив їй душу.

Перенесімося на три з половиною роки раніше цього трагічного дня. Марія передчуває великі зміни. Навіть до їхнього містечка Назарета дійшла звістка про Івана Хрестителя і його палкий заклик покаятися. Марія розуміє: її старший син бачить у цих подіях ознаку того, що настала пора розпочати своє служіння (Матвія 3:1, 13). Невдовзі Ісус покине домівку, і це сильно змінить життя його матері та всієї сім’ї. Чому?

Маріїного чоловіка, Йосипа, напевно, вже нема в живих. Якщо це дійсно так, то Марія добре знає, що таке біль втрати *. Тепер про Ісуса кажуть, що він «тесля», а не лише «син теслі». Очевидно, Ісус продовжує батьківську справу і є годувальником сім’ї, в якій щонайменше шестеро молодших від нього дітей (Матвія 13:55, 56; Марка 6:3). Мабуть, Ісус навчив теслярства Якова, котрий, імовірно, є другою дитиною після нього, та все ж сім’ї буде важко, коли старший син піде з дому. Життя Марії і так нелегке, але чи її лякає ця зміна? Ми можемо лише здогадуватись. Однак виникає значно важливіше питання: як вона буде поводитись, коли Ісус із Назарета стане Ісусом Христом, довгоочікуваним Месією? Про це ми довідаємося з одного біблійного уривка (Івана 2:1—12).

 Ісус іде до Івана, щоб охреститися, і стає Божим Помазанцем, тобто Месією (Луки 3:21, 22). Потім він вибирає учнів. Попри зайнятість у служінні Ісус знаходить час, щоб повеселитися разом зі своєю сім’єю і друзями. З матір’ю, учнями й братами він прямує на весілля до Кани, міста на вершині пагорба, що в 13 кілометрах від Назарета. На святі Марія дізнається, що виникла проблема. Напевно, вона помічає, що деякі родичі молодого подружжя збентежено переглядаються і перешіптуються. Закінчилось вино! У тій культурі це могло сприйматися як брак гостинності, тож така прикрість зіпсувала б свято і зганьбила б сім’ю. Марія співчуває господарям, тому звертається до Ісуса.

«Вони більше не мають вина»,— каже вона синові. Ми точно не знаємо, що хотіла Марія, аби зробив Ісус. Проте вона була впевнена: її син — видатна людина, котра виконає великі діла. І ці діла, на її думку, він міг би почати виконувати вже тепер. По суті, Марія говорить йому: «Сину, будь ласка, зроби щось». Ісусова відповідь, напевно, її дивує. Він каже: «Що до того Мені й тобі, жінко?» * Дехто вважає, що Ісусові слова свідчать про неповагу, але це зовсім не так. Щоправда у словах Ісуса звучить лагідний докір. Він нагадує матері, що вона не повинна вказувати, що йому робити в служінні Богу. Це право належить тільки його Батькові, Єгові.

Марія приймає виправлення від свого сина, тому що вона смиренна і розуміє суть його слів. Вона звертається до тих, хто прислуговує, і лише говорить: «Зробіть усе, що він скаже». Марія усвідомила, що їй вже не слід давати вказівки синові, а натомість самій слухатися його вказівок, подібно до інших людей. Зі свого боку, Ісус показує, що він, як і його мати, співчуває новому подружжю. Він здійснює своє перше чудо, перетворюючи воду в хороше вино. Що це принесло? «Учні повірили в нього». Марія теж повірила в Ісуса і тепер дивиться на нього не лише як на сина, але також як на свого Господа й Спасителя.

У наш час батьки можуть багато чого навчитися з прикладу Марії. Звичайно, ніхто не має такої дитини, як Ісус. Проте хоч би якою була дитина, коли вона стає дорослою, то батькам важко прийняти цю зміну. Хтось із батьків може поводитися з дорослим сином чи донькою як з малою дитиною, але це вже недоречно (1 Коринфян 13:11). Як батькові чи матері сприяти добробуту своєї дорослої дитини? Один зі способів — це запевняти дитину, яка служить Богу, в тому, що їй вдасться й далі застосовувати біблійні вчення і за це Єгова її поблагословить. Коли батьки смиренно висловлюють свою віру в Єгову і впевненість у синові чи доньці, це справляє добрий вплив на їхню дорослу дитину. Без сумніву, Ісус дуже цінував підтримку Марії під час подальших років свого активного служіння.

В Євангеліях небагато розповідається про життя Марії впродовж трьох з половиною років Ісусового служіння. Вона, скоріше всього, була вдовою і одна виховувала молодших дітей, які ще залишалися з нею. Тож Марія не могла супроводжувати Ісуса, коли він проповідував по всьому краю (1 Тимофія 5:8). А втім, вона й далі роздумувала над істинами, які  дізналася про Месію, і відвідувала місцеву синагогу, як це було заведено в їхній сім’ї (Луки 2:19, 51; 4:16).

Отже, цілком можливо, що, коли Ісус промовляє у синагозі в Назареті, вона сидить разом зі всіма присутніми. З яким захопленням вона слухає свого сина, коли той заявляє, що на ньому сповнилося месіанське пророцтво, записане багато століть тому! І як же болісно Марії, що жителі Назарета його не приймають і навіть намагаються вбити (Луки 4:17—30).

Крім того, Марії боляче дивитись на те, як четверо її синів ставляться до Ісуса. На відміну від своєї матері, вони не виявляють віри в Ісуса. Про це говориться в Івана 7:5: «Його... брати не вірили в нього». У Біблії не розповідається про реакцію сестер Ісуса, яких щонайменше дві *. Хоч би як там було, Марії завдає сильного болю те, що її сім’я релігійно розділена. Ця вірна жінка докладає великих зусиль, щоб залишатися врівноваженою: вона виявляє відданість Божим істинам і старається завоювати серця своїх рідних, не нав’язуючи їм власних поглядів та не сперечаючися з ними.

Одного разу кілька родичів вирішили піти і схопити Ісуса, імовірно, з ними і його брати. Вони навіть кажуть: «Він зійшов з розуму» (Марка 3:21, 31). Звичайно, Марія так не думає, і все ж вона йде зі своїми синами, можливо, сподіваючись, що слова Ісуса допоможуть їм розвинути віру. Чи вони повірили в Ісуса? Ні. Їх не переконують ані дивовижні діла Ісуса, ані те, що він навчає людей чудових істин. Чи Марія з розпачу думає, що до сердець її синів неможливо достукатися?

Чи ваша сім’я також релігійно розділена? Приклад Марії багато чого вчить нас. Вона не втратила надії на те, що її невіруючі родичі можуть змінити свої погляди. Марія прагнула, щоб вони побачили, яку радість і душевний мир вона має завдяки своїй вірі. У той же час вона не переставала підтримувати свого вірного сина. Чи вона сумувала за Ісусом? Чи іноді їй хотілося, щоб він жив разом з нею та їхньою сім’єю? Якщо й так, то Марія не дозволяла цим почуттям узяти верх. Вона вважала за честь підтримувати і підбадьорювати Ісуса. Чи ви можете так само допомагати своїм дітям ставити Бога на перше місце в житті?

Чи Марія була винагороджена за віру в Ісуса? Єгова завжди винагороджує тих, хто виявляє віру. Він винагородив і Марію (Євреїв 11:6). Лише уявіть її почуття, коли вона слухає свого сина або чує відгуки інших про його проповіді.

Чи Марія вловлює в прикладах сина відлуння його дитинства, що пройшло в Назареті? Чи розповіді Ісуса про жінку, що підмітає в своєму домі та шукає загублену монету або молотить борошно для хліба чи запалює світильник і ставить його на підставку, нагадують Марії, як вона займалася хатніми справами, а біля неї був її маленький хлопчик? (Луки 11:33; 15:8, 9; 17:35). Чи слова Ісуса «ярмо моє зручне і ноша легка» навіяли Марії спогади про один сонячний день багато років тому, коли вона спостерігала, як Йосип навчає юного Ісуса робити ярмо, котре б не муляло тварині шию? (Матвія 11:30). Напевно, Марія з великим задоволенням роздумує про честь,  якою її наділив Єгова,— виховувати і навчати майбутнього Месію. Серце Марії переповнює радість, коли вона слухає Ісуса, найвеличнішого вчителя, котрий навчає глибоких істин за допомогою прикладів зі щоденного життя.

Але Марія залишалася смиренною людиною. Ісус ніколи не казав, що вона достойна вихваляння, а тим більше поклоніння. Якось одна жінка з натовпу вигукнула, що мати Ісуса має бути надзвичайно щасливою, бо народила такого сина. Однак Ісус промовив: «Ні, щасливі ті, хто слухає Божі слова й дотримується їх!» (Луки 11:27, 28). А іншого разу хтось із натовпу сказав Ісусу, що прийшла його мати і брати. На це Ісус відповів, що його матерями і братами насправді є люди, які виявляють віру. Марія не образилася, адже добре розуміла, що́ Ісус мав на увазі: духовні узи значно важливіші від кровних (Марка 3:32—35).

Неможливо передати словами, що відчуває Марія, коли бачить страждання свого сина на стовпі мук. Апостол Іван, очевидець страти, пізніше згадує у своїй розповіді зворушливу подробицю: в ту тяжку годину «біля Ісусового стовпа мук стоїть» Марія. Ніщо не може стати на заваді цій вірній люблячій матері, щоб бути поруч із сином до самого кінця. Ісус бачить її. І хоча кожен подих завдає йому нестерпних мук і кожне слово вимагає неймовірних зусиль, Ісус починає говорити: він просить Івана, свого улюбленого апостола, подбати про Марію. Опікуватися матір’ю Ісус доручає своєму вірному учню, а не рідним братам, бо на той час вони ще не вірять у нього. Так Ісус показує, що людині, яка вірить у Бога, вкрай важливо дбати про своїх рідних, особливо про їхні духовні потреби (Івана 19:25—27).

Коли Ісус помер, Марію, наче довгий меч, прошив біль, як і було передречено багато років тому. Ми навіть не можемо собі уявити, наскільки глибокий смуток охопив Марію, але радість, яку вона відчула через три дні, була незрівнянно більшою. Марія довідалася про найдивовижніше з усіх чуд — Ісус воскрес! Ще більше вона зраділа, коли Ісус віч-на-віч зустрівся зі своїм рідним братом Яковом (1 Коринфян 15:7). Ця зустріч сильно вплинула на Якова та інших братів Ісуса. Як розповідається в Біблії, вони повірили, що Ісус — це Христос. Невдовзі вони з матір’ю почали приходити на християнські зібрання, під час яких «перебували в молитві» (Дії 1:14). Двоє з них, Яків та Юда, згодом написали листи, що ввійшли до Біблії.

У Божому Слові востаннє згадується про Марію, коли вона молилася разом зі своїми синами на зібраннях. Який чудовий кінець розповіді про цю вірну жінку! Її приклад гідний наслідування. Завдяки вірі вона знесла біль, що, наче меч, прошив їй душу, і зрештою отримала велику нагороду. Якщо ми будемо наслідувати її віру, то також знесемо всілякий біль, якого можемо зазнати в цьому жорстокому світі, та отримаємо нагороду, що перевершить усі наші сподівання.