«Унаслідок гіперінфляції у країні неймовірно подорожчала їжа і її стало бракувати»,— розповідає Пол, чоловік і батько двох дітей. «Ми годинами стояли за продуктами; проте часто вони закінчувалися ще до того, як підходила наша черга. Від недоїдання люди стали дуже худими, деякі непритомніли просто на вулиці. Ціни на основні товари зросли в мільйони разів, а потім — у мільярди. Зрештою місцева валюта стала нічого не вартою. Я втратив рахунок у банку, страховку і пенсію».

Пол добре розумів, що мусить керуватися «практичною мудрістю», аби його сім’я вижила (Прислів’я 3:21; примітка). «Я працював електриком, але тепер брався за будь-яку роботу, навіть якщо за неї платили менше, ніж зазвичай,— розповідає він.— Дехто розраховувався зі мною продуктами або господарськими товарами. Якщо мені давали чотири шматки мила, я два залишав собі, а інші два продавав. Згодом я придбав 40 курчат. Коли вони підросли, я продав їх і купив уже 300. Пізніше я обміняв 50 курчат на два 50-кілограмові мішки кукурудзяного борошна. Його надовго вистачило для нас та ще кількох сімей».

Крім того, Пол знав: наймудріше, що може робити людина,— це покладатися на Бога. Коли ми слухаємося його наказів, він підтримує нас. Говорячи про необхідне для життя, Ісус радив: «Перестаньте жити в непевності й тривозі, бо... ваш Батько знає, що ви потребуєте цього» (Луки 12:29—31).

На жаль, Сатана, запеклий ворог Бога, вводить в оману більшість людей, нав’язуючи їм думку, що головне у житті — це задоволення фізичних потреб. Люди тривожаться про власні, справжні та уявні, потреби і відчайдушно намагаються здобути те, без чого можуть обійтися. Чимало хто влазить у борги і на своєму  гіркому досвіді переконується в тому, що «боржник — раб того, хто дає в борг» (Прислів’я 22:7).

Дехто приймає рішення, які ведуть до згубних наслідків. «Багато моїх сусідів залишили свої сім’ї і друзів та поїхали на заробітки за кордон,— каже Пол.— Декотрі з них не мали всіх необхідних документів, тому не могли влаштуватися на роботу. Часто їм доводилося ховатись від поліції та спати на вулицях. Вони не дали Богу нагоди допомогти їм. Однак ми всією сім’єю постановили, що будемо покладатися на Бога й долати фінансові труднощі разом».

Пол продовжує: «Ісус радив: “Ніколи не тривожтесь про завтра, бо завтрашній день принесе свої тривоги. Кожен день має досить своїх клопотів”. Тож я щодня просив Бога дати “нам сьогодні хліба на цей день”, щоб ми могли жити далі. І Бог підтримував нас, як і обіцяв Ісус. Ми не завжди мали те, чого хотіли. Якось я стояв за продуктами, але не знав, що саме продають. Коли надійшла моя черга, я побачив, що то йогурт. Я його не люблю. Однак це була їжа, і того дня ми повечеряли йогуртом. Я вдячний Богу, що за весь той період мої рідні жодного разу не лягали спати голодними» *.

«Сьогодні наше матеріальне становище трохи поліпшилось,— каже Пол.— Але ми на власному досвіді переконалися, що найкращими ліками від тривог є довіра до Бога. Єгова * ні на мить не залишить нас, якщо ми виконуємо його волю. Ми впевнені у правдивості слів з Псалма 34:8: “Скуштуйте і подивіться, який добрий Єгова. Щаслива людина, яка знайшла в нього сховок”. Тож нас уже не злякають фінансові труднощі».

Пол веде далі: «Нині ми розуміємо: аби вижити, людині потрібна їжа, а не робота чи гроші. Ми з нетерпінням чекаємо часу, коли, згідно з Божою обіцянкою, “земля дасть багато збіжжя”, і залишаємося задоволеними тим, що “маємо їжу й одяг”. Нас зміцнюють слова, записані в Біблії: “Виявляйте своїм способом життя, що ви не маєте любові до грошей, натомість задовольняйтеся тим, що у вас є. Адже він сказав: «Я ніколи тебе не полишу й ніколи тебе не покину»”. Тож ми можемо сміливо говорити: “Єгова — мій помічник, я не буду боятися”» *.

Аби ходити з Богом, як це робить Пол та його сім’я, необхідна справжня віра (Буття 6:9). Якщо ми переживаємо фінансову кризу чи зіткнемося з нею в майбутньому, то берімо приклад з Пола, котрий виявляв віру і керувався практичною мудрістю.

А що, коли тривогу викликають сімейні проблеми?